Автор: Рошан Али
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-10-30 12:26:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пори року

Ох, якби погляд, чи усміх
Вловив я на устах твоїх.
Чи хоч, на хвильочку одну,
Побачив би рум'янцю слід.
Ох, як би серце загуло!
Й життя оте мов навесні
І зацвіло, і зажило.

Та не мені, ох, не мені
Уста всміхаються твої,
І очі сяють, що тону
Я в них, неначе палий сніг.
Немаю права на любов...
І хуртовиною мій світ
І обняло, і обмело.

А ти все знаєш, я не зміг
З усмішок сонячних твоїх
Все зрозуміти... а тому
На сполох, наспіх, та на сміх
Тобі освідчитись прийшов –
Очей жарою все в мені
І напекло, і наврікло.

Самотнім буду я вовік.
А уст же посмішку твоїх
У серці своїм потоплю:
Грозою безкінечних слів,
Та листопадами думок...
Бо поглядом життя наскрізь
І пройняло, і прокляло.

История cоздания стихотворения: