Автор: ОТ ВИНТА
Тема:Военная проза
Опубликовано: 2022-10-01 10:08:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Це десь тут, поруч з нами...

Це звичайний будинок інтернат для дітей сиріт, таких зараз багато…
Приїздимо сюди майже кожного дня, привозимо їжу, дитячій одяг, іграшки.
Діти вже запам'ятали нас…
Посміхаються, зовуть по прізвищам. Сьогодні привезли ще двох малят, братику сім, сестричка молодша на два роки. Хлопчика звуть Сашко, він за ці сім місяців став доросли, дівчинка Оленка ще лякається гучних звуків та гуркоту. Подарував їй волохатого ведмедика, з початку не хотіла брати, потім вчепилася тай ходе з ним скрізь, причісує та щось наспівує. Навіть у їдальню його тягає, така дуже кумедна картина, в одній руці ведмедик, у другій виделка.
Хлопці привезли нову меблі, поки встановлювали, дуже гуркотіли, Оленка схопила ведмедика та кудись сховалась. Шукали усі разом понад годину, знайшли у шафі під купую одягу.
Не хоче вилазити, питаю в неї:
- Нащо до шафи залізла? Злякалася?
- Ні, - відповідає мені насуплено. – Я ведмедика ховала.
- Навіщо?
- Щоб не вбили…
Поруч стоять вихователька та психолог, зовсім ще молода дівчина. Намагаються вмовити вийти. Прибігає Сашко зі словами « Дурненька, це ж свої!»  витягує із шафи.
В решті решт вихователька та психолог, обіймаючи дитину, стоять та плачуть…
  Сашко підходить до них та запитує:
- Тітоньки, чого ридаєте? Це ж не вашу хату розвалили…
Він знає що мати залишилась там назавжди, він вже дорослий. Оленки нічого не казали, вона сподівається що матуся одного разу повернеться та забере їх у нову оселю.
Молода психолог не витримую, та вибігає геть з кімнати. Йду слідом…  Вона стоїть посеред вулиці, намагається запалити цигарку, руки в неї дуже тремтять…
Підхожу мовчки…а що казати?! Виймаю запальничку, запалюю цигарку.
Вона раптом посміхається:
- Дядько, а у вас руки ще більше трусяться…
Так…Я знаю, це від люті…Та ще мабуть від того, що це все десь тут поруч з нами…
.....................................................................................
....Вибачаюсь, давно тут не був, не знайшов розділ- проза...

История cоздания стихотворения: