Автор: Евгений Мороз
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2024-03-16 12:13:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

КОХАННЯ. ПОЧАТОК

У плині нескінченного буття,
До Всесвіту, до 'вперше' і 'востаннє',
У темряві БУЛО собі Кохання —
Самотнє і байдуже почуття.
В безмежах абсолютного мовчання,
Без радості і болю каяття.

З'явився час, з'являлися світи,
Незнані і небачені донині:
Безкраї, помаранчеві і сині.
І поруч, як рукою простягти,
В одному народилася людина,
Багато ще не здатна осягти.

З цікавості, невзмозі обійти,
Кохання, випромінюючи світло,
На тій Землі для всіх людей розквітло,
Щоб у буття планети увійти
І кожного життя торкнутись бігло,
За кожним намагалося піти.

Роки, роки... Все марно, все дарма.
Аж ось, один юнак, в незвичних муках,
Розгледів ритм в своїх серцевих звуках.
І з того часу сенс пізнав сповна,
І зобразив Кохання! — На малюнках,
У співах і віршах була Вона!

У плині нескінченного буття
Самотності розірвані обійми.
Усе було: і злагода і війни,
І радості, і щастя, й каяття.
З людьми Кохання почувалось сильним,
Потрібним, як повітря, почуттям.

І, вдячності не знаючи межі,
Для тих, хто зміг прийняти й зрозуміти,
Кохання заходилось обігріти
Усі, що уявляло, рубежі.
І щастя всім закоханим дарити,
Бо через них Кохання стало ЖИТИ!

История cоздания стихотворения: