Автор: Олена Кондратюк
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2018-02-24 08:35:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Він і вона

Вона ще – літо, яблук хміль серпневий,
Він – осінь, шелест вітру у гіллі.
Бува їм гарно вдвох і слів нема дешевих,
Лиш сокровенна ніжність схована в імлі.

В її очах волошки й синє небо,
І туга про не збуте в глибині.
В його словах вся мудрість, що їй треба,
Про що не зізнається і собі.

Вона для нього - грім у яснім небі,
Грайливий зайчик на його щоці,
Ковток натхнення у душевній требі,
Смішливий бузько у міцній руці.

Дві різні стежки стеляться у всесвіт.
Їм разом рідко випадає бути…
Лиш мудра доля часом перехрестить
Дороги там їх, де не ходять люди.

Вона приїде, стане на порозі,
Десь на межі: між вчора та на вік
Без багажу, він якось зник в дорозі…
Трьом дням їх часу розпочато лік.

Ти не дивуй, що я прийшла з грозою,
Учора вітер голос твій доніс.
Він був сумний, він вже не пах тобою,
Лиш тихий гомін між людських куліс.

Тож мовчки заварю я тобі чаю:
Зі стиглих мрій й солодких сподівань.
І ним я твою душу напуваю,
Щоб серце більш не мало нарікань.

Вже третій день світанком загорівся.
Куди мене ти, вітре, віднесеш?
Я дякую, що ти мені наснився
Й до мрій одних разом зі мною йдеш!
@ О. Кондратюк

История cоздания стихотворения:

Художниця Олена Косінська