Автор: Антон Задикиян
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-03-01 21:17:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сатана

Вечір підступа поволі
Ніхто не знав такої долі
Душа палає у вогні
Бо так судилося мені.
Я чув людей, що крізь тумани
Казали, як же добре їм
І що без жодної омани
На світі жить можливо всім.
Але вуста вкривались льодом
І кожне слово, як ножем
І всі поля пшениці зроду
Ми як зіницю бережем.
Наші безкраїї лани
Сади, гаї і край—простори
Та як діяння Сатани
Вбивали все, з'явилось горе.
Війна з'явилась, знов невинні
Ідуть у бій, все як завжди
І я у формі, безневинний
Іду за волю Сатани.
Той Сатана має хороми,
Має сріблястії кільця
Мабуть, за золоті породи
Продав би рідного отця.
Він вище нас, йому все можна
Він із вельмож, його шанують
І мати вдома плаче кожна
Бо у цей час сини воюють.
Вони віддали б свою душу
За рідний край, за Батьківщину
І у тяжку зимову стужу
За всіх батьків, за Україну.
Та чи є сенс у самогубстві
Іти за того, хто тебе
Давно продав і в самолюбстві
Собі копієчку кладе.
Але закон в його руці
Хоч не правдив, та що поробиш
Оттак і дав би по лиці
За те, що щастя переводиш.
Та все ж колись, я знаю, буде,
Помру в окопі недарма
І в Україні добрі люде
Повстануть, й згине Сатана.

История cоздания стихотворения:

Бачу у новинах, що діється у країні. Хочеться
якось викласти емоції. Ось і
роблю це у віршах.