Автор: Антон Задикиян
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-03-03 10:34:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вибір

Палає — день, стухає — ніч,
Вже сотні років пліч-о-пліч
Ішли брати і сестри з ними
Ніхто не знав, що буде днина,
Коли розвалиться родина.
Одні — хохли, ті — москалі
Вже не зібрать тієй рідні.
Хтось розсудив, хтось розділив,
Хтось заграбастав й інших наділив.
Чуже завжди найкраще в світі
Вже поділили й на орбіті.
До чого дожилися люди,
Плюють на чесність, як верблюди.
Хапуги, ледарі і шарлатани
Нема ні честі в них, ні шани
Ну а за що їх поважать,
За те, що вміють відбирать?
Та всі ми грішні, Бог простить
Гріхи всім можна отпустить.
Але коли спитають діти:
«Тату, ти чесно жив на світі?»,
Тоді прийдеться нам гадать,
Що відбирать, а що давать.

История cоздания стихотворения: