Автор: ХАМИЛЛИОН
Тема:Мистика и эзотерика
Опубликовано: 2018-06-30 23:22:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

КРУТИТЬСЯ ВСЕСВІТ ПО КОЛУ

Вкрало місячне світло негоди мої та потуги,
Я примарою йду узбережжями моря думок,
А душа вже не може прожити ні дня без наруги
Над бажанням цвісти - пересох життєдайний струмок.

Ти тримаєш мене, о Великий Володарю світу,
Боржником перед тими, хто зрадив тебе на віки.
Не читати нікому, хто мною прийде, заповіту
Тих, ким я вже приходив, велінням твоєї руки.

Знов складаю вірші, ті, що , кажуть мені, не від Бога,
Певно він не читає моїх сороміцьких складань
Про Ярило ясне, що палає удень, і Сварога
Та про Світоч таємних, забутих віками бажань.

Вже не хочу нічого, бо Феніксом стомлений жити,
Від безсмертя, на жаль, не придумаю ліків ніяк.
Навіть папороть та, що свої втаємничує квіти,
Не зникає безслідно у вирі часу просто так.

Все приходить з Незвідки і йде у Нікуди, казали
Ті, кого я забув, бо вони не згадають мене -
Лімурійці, атланти, сармати чи просто вандали -
Наче справді минуле ніколи уже не мине.

Та вони помилялись, бо крутиться Всесвіт по колу,
Все повториться знов: запалають і згаснуть вогні
Мрій моїх, пелюстками попадають кволо додолу
Сновидіння, які наяву відкривались мені.

червень 2018

История cоздания стихотворения: