Автор: ХАМИЛЛИОН
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-08 15:15:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЯК КАМІНЬ ПРИ ДОРОЗІ

Лежить відвально камінь при дорозі
Як втрачене загубле почуття —
Чомусь мені здається, що не в змозі
Відчути у собі серцебиття.

Лежу як камінь той, порослий мохом,
В траві пожовклій — не знайти мене.
Вже за гріхи не каюсь перед Богом,
Та мить некаяття таки мине.

Настане судний день чи може нічка,
У темряві осудності сильніш —
Є у суддяк така лукава звичка
У мороці саджати в спину ніж

Таким як я, хто каятись не буде,
Хто блазнями прощення не чека.
Ні, не боюсь я випити осуду
І ката не страшить мене рука,

Яка тримає міцно інструмента —
Сокиру, меч, петлю, отрути шприц.
Хто жив життя в подобі рудимента,
Навряд чи буде бігать до божниць

Вклонятися і бити в дол поклони —
Яке лукавство думати, що Бог
Пробачить блуди, заздрості, прокльони —
Глухий, сліпий, німий наш Саваоф.

Допоки не народиш сам пробачень,
Не виростиш в собі їх, як дітей —
Всі каяття не зможуть мати значень
Ні для богів, ні навіть для людей.

Тоді й тобі пробачать подорожні,
Яких ти спотикав колись давно,
Усі злостиві подуми порожні...
Чи не порожні? — байдуж — все одно.

А я лежу, як камінь при дорозі
І вірю в те, що в тому сенс життя.
Чомусь мені здається, що не в змозі
Відчути у собі серцебиття.

История cоздания стихотворения: