Голосування №2

Не прийнято. Оцінка має бути сегментованою за складовими. Дивіться об'яву про порядок голосування.
Це голосування останнє. ГОЛОСУВАННЯ ЗАВЕРШЕНЕ! Автор тексту може приймати участь в обговоренні тексту.

Скрізь по 2 бали. В сумі - 8 балів.

Прийнято

Всі оцінки зараховані. Коефіцієнт достовірності вважатиму прийнятним, в межах "смакових коливань середньостатистичної думки про текст".
Коефіцієнт достовірності середньої оцінки - 100%

Римування є чи ні? Що таке "особливі зусилля"? Читайте анонс уважніше. Давайте будемо зрізати бали ножем за НАЯВНІСТЬ римування? А може це треба робити за відсутність?
"т.м. з*єднуючого матеріалу", "тут забракло сюжетності" - це про що? Розповісти сюжет своїми словами, чи може не треба?
Так, сюжет не відповідає картинці, але він є, і він достатньо чіткий.
Із заявлених "проблем", кілька є придуманими і не обгрунтованими, з розряду розмов ні про що конкретне.

Власне, будь-яку оцінку можно заперечувати, але справа в тому, що я маю свої переконання стосовно рими і оцінювала з огляду на них. Я ж не можу висловлювати Вашу думку, коли питають мою
Зміст не відповідає темі, саме так. Це суттєво у конкурсі.

Р.с. Бачите, можливо я критик не дуже вправний, але чесно ще й серцем керуюсь)) Я не знаю де чиє творіння, але мабуть вже на Табунщикова мозолі наступила, бо вже внес мене до чорного списку.

Більш за все розповідають про "небанальні", але чомусь приблизні, рими саме ті, в кого немає снаги написати в точних. Та ні, віршування в точних - серйозно складніше, обмеження на використання рим куди сильніше в силу звичайної статистики. Не наквецаєш абищо, треба тримати це обмеження, а це в свою чергу серйозно впливає на можливості маневру. Рівень праці інший, і саме це Ви ніяк не можете зрозуміти.
Римування виконане чи ні? Ну, "не оригінальне" всюди, але ж виконане. Які підстави для зрізання? Не подобається "неоригінальність"? А як автору подобається пара? Які є критерії пиляння, крім слів, взятих з невизначених аж ніяк "розмов невідомо кого невідомо про що". Ось питання, на які ще жоден з любителів "оригінальних асонансних рим", нічого зрозумілого не відповів. Цитата зі статті:

Следует помнить, что рифмовка — лишь требование, усложняющее стихосложение, а не фетиш, который иные выставляют чуть ли не своим
главным достижением в стихе. Сами же стихи произросли из песен первобытных шаманов. В тех песнях цикличность и
ритмичность была приоритетной, хотя и не была совершенной. Так они пытались войти в резонанс с неведомыми духами, говорить
с ними «божественной, структурированной и ритмичной речью», коей не мог говорить простой смертный. Эти песни передавались
устно, из поколение в поколение. Хорошо структурированные и ритмичные тексты значительно легче запоминаются и
воспроизводятся, чему немало способствовало и точная рифмовка — строки легче запоминаются и сами просятся из памяти.
Сегодня ситуация не слишком изменилась, хорошо рифмованный текст сразу отличает прозу от стиха, легче воспринимается не
только детьми, но и взрослыми.
Точная рифмовка — это шик, но это сложно. Сложно обеспечить разнообразие рифм, ограничения на допустимость выражений в
тексте серьёзно возрастает. Трудно было Пушкину — ни справочников, ни интернетов, всё из головы. Времена изменились, и я
лично могу себе позволить, да-да, именно позволить, точную рифмовку как атрибут, повышающий уровень искусства
стихосложения до максимального.
Разговоры о «банальных рифмах» и «компьютеризации святого вдохновения поэта» произрастают из компьютерной убогости
авторов, более здесь ничего нет. Когда в нужный момент в голове не более пяти рифм, да и те не подходят, естественным выходом
является приблизительная рифмовка. Если у точной (хотя бы акустически) рифмовки есть однозначные математические
характеристики, у приблизительной рифмовки их нет и быть не может. Вариантов приблизительных рифм, естественно,
принципиально больше, чем точных, из чего следует, что писать в приблизительных рифмах существенно проще в смысле
сложности искусства стихосложения. Тут уж «что кому покажется рифмой». Всё б ничего, но читатель-то, неискушённый, без
амбиций, быстро определит, где стихо точно рифмовано, а где нет. Ему лично на «банальность» глубоко наплевать. Зато не
наплевать на запоминаемость текста. Самим же «теоретикам банальности» я не раз задавал простейшие вопросы, но никогда не
получал на них ответы:
1.Каков численный критерий банальности рифмы? Одна? Десять? Сто? Кто и где это определил?
2.Что будете делать, если вашу «так долго и упорно разыскиваемую небанальную рифму» использует кто-то другой? Разве пары
рифмованных слов принадлежат кому-то?
3.Что будете думать о собственном тексте, если с течением времени обнаружите, что «ваши рифмы» используются другими вдоль
и поперёк? Назовёте ли свой текст текстом с банальной рифмовкой?

Немає ЖОДНИХ хоч скільки-небудь однозначних визначень приблизності, а там вже "кому що рима". Дуже легко об'явити "римою" два слова, у яких просто спільна ударна голосна. І "визначення", звісно, знайдеться - асонансна. А як же? Спробуйте в точних, та ще урізноманітніть так, щоб не було багато пар з однорідними частинами мови. Тоді і визначиться вся глибина кролячої нори.
На конкурсі мав бути показаний ідеальний вірш, а сурогатного квецання в приблизних римах з косим-кривим дотриманням розміру і так достатньо. Йому не треба вчитись, воно не є зразком.