Автор: Елена Христенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2019-02-21 09:54:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

З єкранів линуть пафосні слова

З екранів линуть пафосні слова,
Людськеє море безупинно-непокорне
Яскраві квіти до грудей пригорне,
Мов колискову дітям тим співа...

Свічки горять стражданням тих дітей,
Що кровію своєю в землю влились,
За виконання світлих мрій, идей
Що в душах їх безсмертних народились.

Розтоптані, та не забуті мрії ці.
Із року в рік свічками тут палають.
При владі все одно тиж пахани,
Життя людей в безправії тримають.

Не торжествує правда в Україні,
Чим далі, тім крутішає брехня.
Тітушки в поліцаях і понині
Ту дійсність відправляють в небуття.

Не визнають манкурти Україну,
Як пси гризуть ії з усіх боків.
А на Майдані колискова горем лине,
За дітьми, не дожившими років.

Та попіл забуття вкриває шар за шаром
Буденне це життя без віри, без вітрил.
Лиш згореним батькам свічки палають жаром,
І жити їм тепер в безвірії без крил.

История cоздания стихотворения: