Автор: Мария Макрушина
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2018-04-05 11:04:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Гудзики

ҐУДЗИКИ                            
гумореска

У офісі вчора був корпоратив,
Багато сміття залишив колектив:
Лежать на підлозі обгортки, пляшки,
Й два ґудзики тут собі місце знайшли.
Один з них веселий: «Оце насміялись!
А класно увечері ми відірвались!
Господарі наші так задом крутили,
Що нитки не втримали нас й відпустили.
Тепер я вже сам по собі, я — особа!
Я вільний, я рівний, як всі! Перемога!»
А другий озвався: «Ти нас не рівняй
І біля мене своє місце знай!
У мене штани були «Дольче-Габбана»,
А в тебе — китайська підробка незнана.
Господарі наші за статком не рівні,
То ж я головний, ти — слуга мені вірний».
І  ґудзик «від Дольче» вже щоки надув.
Аж раптом він кроки і шурхіт почув.
Технічка Тетяна мотлох згрібала,
Побачила ґудзики і підібрала.
Ґудзик «від Дільче» витягнув шию:
«Мене на корону, мабуть, пришиють
Або на знамено, щоб буть на виду,
Я цілі народи вперед поведу!»
А ґудзик китайський тільки сміється:
«Побачимо, де тобі місце знайдеться!»

Тетяна увечері друзів дістала
І до халатика прилаштувала:
Китайського зверху, а «Дольче» — останнім:
«Якийсь ненадійний і зовсім не гарний».
Той ґудзик пручався, кричав і котився...
Та все ж між колінами десь опинився.
«А як же корона, а стяг, а народ?!»
Такий от буває в житті поворот.
Якщо на господарів лиш сподіватись,
Нелегко в житті вище пупа піднятись.

История cоздания стихотворения: