Автор: Мария Макрушина
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2018-05-03 20:44:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
гірка сатира
Дитячий майданчик в міському дворі.
Тут граються дітки, великі й малі,
Бабусі й матусі милуються ними:
«Які ж вони гарні, кумедні та милі!»
А ось молода і вродлива дівчина
Щеня пригортає, як рідного сина,
Цілує, і гладить, і з ним розмовляє...
Здається, ріднішого в світі немає.
Бабуся із жалем сусідці шепоче:
«Господь, мабуть, діток давати не хоче».
Та ні, діти є, двійко, десь у селі,
Біляві, гарненькі синочки малі.
З народження там, маму бачили раз,
Коли від’їжджала «на деякий час».
Й забула, напевне. Минули роки.
У тиші сільській підросли хлопчаки.
А мама в столиці все слави шука,
А доля співачки мінлива така...
Продюсер один, другий, п’ятий, і ось
Нарешті кліп вийшов, нарешті вдалось!
Співачка усім роздає інтерв’ю:
«Така тяжка доля в співачки Люлю!
Одна в цілім світі, лиш песик малий —
Мій Хаммер, мій хлопчик, гарнесенький мій!
Його я люблю, наче рідне дитя,
Хотіла б прожити із ним все життя!» —
«А діти?» — «Ну що ви, їх в мене нема!
Я ж вам вже сказала, що в світі сама!»
Ось так, в одну мить, відреклась від сім’ї,
І осиротіли синочки малі!
У мами на них нема часу, грошей,
Собака рідніший за власних дітей...
А ще Бебі Борн, лялька, як немовля.
Погратись «у маму» усім дозволя.
І плаче, і їсть, навіть пісяти вміє,
Але лиш тоді, коли «мама» воліє.
«Дитя народити?! А як же фігура?
А імідж, кар’єра?! Ви що, я ж не дура!
Що, зараз це модно? Я ляльку куплю
Або цуценя, щоб «попасти в струю».
Його буду пестити і годувати,
Я буду для нього як рідная мати!
А коли набридне, продам іншій «мамі»:
Пора мати сина солідній вже дамі!..»
Вони називають себе «мамочками»,
А ляльок, котів і собак — діточками.
Це дочки, синочки, це члени родини,
Вони їм миліші за власну дитину!..
Ще й коштують дорого звірі елітні,
Здоров’ям слабкі і тілом тендітні,
Їх треба голубити, оберігати
І кожного дня їм дієту складати.
А ріднії діти завжди безкоштовні
І часто небажані, ще й невгамовні.
От матері їх до батьків й «закидають»
І поступово про них забувають.
Що сталось із нами, хто може сказати?
Втоптали в багнюку святе слово «мати».
История cоздания стихотворения:
Незважаючи на ситуацію , що сталася за час війни, в вашій ніжній та ємній душевного тепла,ДУШІ стільки любові до природи, що вона охоплює все навколишнє середовище. І це цікаво відтворено у вашому творі! Дякую ! |
Рецензия от: Артур Сивий 2024-03-29 12:18:29 |
Какой же это анекдот? Красивый, по наследству рот! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:16:41 |
Любовь бывает одинока, И кажется что жизнь жестока. Проходит всё, как ветер, мимо, Я в этой жизни нелюбима! p.s. Зато свободна от вранья, Есть шанс, что влюбятся в тебя! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:14:18 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |