Автор: Мария Макрушина
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2018-08-27 20:17:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
У султановім гаремі
Бунтують дружини,
Бо з палацу до гарему
Заросла стежина.
Геть забув султан наложниць —
Молодих і гарних,
Не приносить подарунків,
Не веде до спальні.
Чому весь гарем султана
Попав у немилість?
Вороги пішли війною
Чи нафта скінчилась?
Що б не стало з чоловіком —
Понос або свинка,
Чи банкрутство, чи похмілля, —
А страждає жінка.
У султана й нафти повно,
І золота вдосталь...
Інше лихо: він прожив вже
Років дев’яносто.
Не до любощів султану —
Дожити б до ранку!
По обіді старе тіло
Вигріва на ґанку.
Розпустити б цей гарем весь
Та й грітись на сонці!..
Так не можна: мусульмани
Здавна «многожонці».
Бо ганьба це на півсвіту,
Коли у султана
Нема нафти і гарему,
Казни і імама.
Тяжко так султан зітхає:
«така моя доля...»
По обіді до гарему
Шкандиба поволі.
Та дружини не впізнали
Свого чоловіка:
«Що за дід до нас припхався?
Він майже каліка!
Ми всі молоді, здорові,
Веселі і гарні…
Кого ж обере сьогодні,
Поведе до спальні?»
Дід сказав жінкам: «Ставайте
Всі в один рядочок.
Ви такі квітучі, гарні,
Як райський садочок!
Самі кращі жінки в мене,
Хай заздрять султани!» —
І почав всіх цілувати
Сухими губами.
Яку в плече поцілує,
А яку у щічку,
Одна ручку підставляє,
А інша – сідничку.
Всіх обцілував аж двічі,
Ще й погладив кожну:
«Все, що можу, мої любі,
Оце все, що можу».
История cоздания стихотворения:
Всё по честному, где
лесть, Иногда теряют честь. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:04:03 |
Когда ты волком воешь на
луну, Когда минуты тянутся как годы И кажется что ты идёшь ко дну, Взгляни наверх и попроси у Бога, Чтоб не гасил Он все твои мечты. Спасибо, Таисия! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-29 14:03:11 |
Не пробачим! Дякую Світлана!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-29 13:51:19 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |