Автор: Валентин Райдаленко
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2018-03-19 10:29:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Українська лірика

Наша осінь.

У золото вбираються дерева,
Це осені яскравий макіяж.
В цю пору, вона зараз королева.
То ж все, як кольоровий татуаж.

Це перша осінь нашої любові
І зустрічає нас вона теплом.
Їй вдячність нашу чути в кожнім слові,
Їй низько ми вклоняємось чолом.

Подяка за кохання порам року-
Зимі, весні та літу що пішли.
Тим почуттям, емоціям потоку,
За щастя те, що ми у них знайшли.

За осінню зима не за горами,
А з нею наш маленький ювілей.
Душа моя наповнена віршами,
То ж дай нам Боже в щасті привілей.

Я так тебе кохаю моя мила!
Росте моє кохання с кожним днем!
У мене виростають білі крила,
І я лечу, як лебідь, в наш Едем.

Я тілом, від кохання твого, млію.
Душею поринаю у полон.
С тобою я майбутнього волію,
Бо ти, мого кохання, еталон.

Лебідонька.

Сьогодні, ти була в моєму сні!
Лебідонькою з неба прилетіла.
Через дощі холодні та рясні
Ти янголом торкнулася до тіла.

Тремтіла ти від холоду, як лист,
Що вітром осінь з дерева зриває.
Зігрітися? З нас кожен має хист,
Не кожен тільки серцем зігріває.

А серденько моє не наче жар,
Я ним тебе лебідонькою зігрію.
Кохання моє світле, як стожар.
З жагою в серці я про тебе мрію.

Мій сон - жаданий присмак на вустах.
Від поцілунків, пристрасті твоєї.
Тож я, від них, злітаю наче птах
Набравши в груди вірності твоєї.

Від сну та до реалій один крок.
То ж будуть дні обіймами шалені,
Бо пристрасть у коханні не порок,
Від неї ми у щирому натхненні.

Нехай нам тільки віщі сняться сни,
Що теплотою, ласкою сповиті.
Спорідненні із присмаком весни,
Де від кохання ми несамовиті.

История cоздания стихотворения: