Автор: Юрий Гундарев
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-11-04 19:15:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Читацький щоденник-4. Юрій Іздрик

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

Це - «Молитва» поета Юрія Іздрика, одного з творців «Станіславського феномену». Такий вірш
не можна цитувати чи читати фрагментами, як не можна молитися уривками з молитви...
Якби Іздрик написав лише цю «Молитву», переконаний, його ім‘я все одно було б вписано у
літопис сучасної української поезії. Більше того, сьогодні просто вражає те, що Юрій відчув
подих війни ще задовго до цієї клятої війни. А такий дар передбачення, погодьтеся, дається з
неба, м‘яко кажучи, не кожному, хто складає вірші…
Мимоволі згадуються такі рядки Сергія Жадана:

За хвилину до того, як випаде дощ,
ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.
Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі,
так солдат, що за хвилю повинен загинути,
відчува деформації у власному тілі…

Уранці, дивлячись із шістнадцятого поверху на смарагдові київські пагорби, на золотаві маківки
церков, на Батьківщину-Мати, яка, здається, щитом і мечем захищає небо над Україною, я разом
із молитвами обов‘язково читаю «Молитву» Юрія Іздрика.
Вона для мене давно вже стала справжньою Молитвою…

История cоздания стихотворения: