Автор: Астрея Завадська
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2018-03-28 21:34:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Єдине

Нікому не треба сліз. Особливо твоїх.
Ні в кого не вийде безкарно залізти в душу.
Коли шум морського прибою нарешті стих,
ти, різко зсутулившись, виберешся на сушу.

І вже не важливо, чому не дістати дна,
чому ти віднесена штормом у власних водах,
чому у просторах єдиний твій якір – вина
чому ти ідеш колом відчаю, як по сходах.

Бо є горизонт, щоб вказати нові шляхи
де моря, в котрому хотілось втонути уже немає,
де світлом осяяні будуть твої рядки,
де небо на плечах Атланти тобі тримають.

Та спалена сонцем чекає суха земля,
і стогне перо під напливом гірких зітхань,
і спина міцна прогинається, гаснуть поля.
Лишилось єдине: боятись своїх бажань.

История cоздания стихотворения: