Автор: Астрея Завадська
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-03-30 15:06:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не озирайся

Серед смороду вулиць
вогні і відлуння рінгтонів.
Тіні бруду околиць
реагують на зміну сезонів.

Там лиш ниці потреби
і відсутнє поняття «жити».
В них дахи, замість неба,
і залиті бетоном квіти.

Насміхаючись з білок у колесі,
розбавляють роботу побутом.
З непідробною гордістю в голосі
іменують гроші добробутом.

Не пиши їм слова на старих поїздах,
бо вони прикидаються, що неписьменні.
Хай читають щоночі Псалтир по складах.
Хто несе чистоту, ті у їхніх очах блаженні.

На світанку тікай, поки місто ще спить:
хай нічні ліхтарі збережуть таємницю.
І забудеться все, відшумить, відболить,
бережи в собі мрію, як скарб, як зіницю.

Залишай поза краєм знайомі вогні
і лишити їм слід по собі не старайся.
Гублять ночі і дні на безглуздій війні.
Тож біжи, поки можеш. Тільки не озирайся.

История cоздания стихотворения: