Автор: Астрея Завадська
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2018-11-11 21:50:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Де був попіл, тепер зола.
Ти згоріла, та не дотла.
Ти спалила усі мости.
Але нікуди більше йти.
Попри біль від німого сходження,
Надто рано для переродження.
Попри болісну млість у грудях,
Ще не зникла потреба в людях.
Зморить сон у важких тенетах.
Хоч би знать, на яких планетах
заблукала твоя свобода.
Де її завершальна кода?
Встане сонце над сонним містом
І сльоза твоя ненавмисна
Як звичайно, пуста й невчасна.
Ранок. Холод. Самотність. Ясно.
Попри сни, що здавались віщими,
місяць тінями впав зловіщими.
Попри море в твоїх долонях,
біль пульсує в холодних скронях.
Ти горіла, тепер лиш тлієш.
Ланцюги розірвати мрієш.
Але клітка твоя – константа.
Марні спроби для дилетанта.
Стисни пальці до болю й крові:
це найвища ціна любові.
Пережити. Стерпіти. Стерти.
Відродитись. Або померти.
История cоздания стихотворения:
Гарний сердечний вірш. Нехай не буде зупинки. |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-03-28 14:24:53 |
Чудесний вірш. На моєму подвір'ї росте величезний горіх, якому більше 80-ти років. Його садив мій дідусь ще до Другої світової війни. |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-03-28 14:21:32 |
Щиро дякую, Темлана! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:53:07 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |