Автор: Астрея Завадська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-07-18 19:59:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Самотній

Може, десь є перехожий,
якому не будеш чужа.
Душа, на відлуння схожа,
застрягла на вістрі ножа.

(Чи будеш шукати дорогу,
чи рік пролежиш у комі…
Спочатку самотньо без нього,
а потім - у його домі.)

Прокляттям дощенту повна,
крізь землю не пройдеш – тверда.
Хоч сутність твоя солона,
та сльози в тобі – вода.

Тож литись з небес рікою,
стікати плачем із гір.
Хто вибрав блукать самотою,
по суті все той же звір.

(Не сміти піддатися болю,
міняти журбу на втому,
уперто боротись за волю,
і швидко здаватись потому.)

Десь будуть на тебе чекати,
застелять стежки лозою.
Поглянеш – і знову грати.
Ти носиш їх за собою.

История cоздания стихотворения: