Автор: Астрея Завадська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-08-24 19:17:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Передосінній

Розплавленим золотом листя
і неба важким свинцем
в твоє неприкаяне місто
крадеться відчужений трем.

В прозорих п’янких перламутрах,
в холодних рвучких вітрах
дарує потомленим душам
терпкий неподоланий страх.

І стиха ворожить багрянцем,
мережить нічну чорноту,
Нестримним чаруючим танцем
привабить стійку самоту.

В бажанні спинити хвилину,
зібрати останнє тепло
тримаєш у пальцях стеблину,
щоб сонце сховати під скло.

Але швидкоплинність сезонів
не визнає влади людей.
З ритмічним хитанням вагонів
світ мрій вириває з грудей.

Та стій (чи свята ти, чи грішна)
бери у комплекті з журбою
у пам’яті –  зелень розкішну,
в душі –  шум морського прибою.

История cоздания стихотворения: