Нет статуса

Автор: Руслан Деркач
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-07 18:57:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Зелений Луг

Коли пухкими килимами
вкривалось поле i двори,
даремно нас чекали мами-
не дочекатись дiтвори.
А ми, старими очкурами
пiдперезавши кожушки,
тягли спочатку вгору сани,
а потiм з гiрки навпрошки
летiли вiльними птахами
аж до закутої рiки.
Тодi дзвiнкими голосами
було наповнено село
Зелений Луг. Пiд небесами
села гарнiше не було.

Давно не був в Зеленiм Лузi.
Лiт сорок, мабуть, вже пройшло,
там залишились лиш бабусi,
а церкву пилом занесло.
Стоїть з розбитими дверима,
нема iкон, нема вiкон,
а над березами старими
нависли хмари, мов бетон.
Та ще живий, ще не вмирає,
цвiте щороку дикий сад,
i соловейко в нiм спiває,
як сорок лiт тому назад.

История cоздания стихотворения:

2

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 172

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Ніна Трало

Такий гарний вірш. Сумно, що села вмирають, але написано від щирого серця, з теплом і любов'ю.
Дякую.

2020-02-10 22:14:27

Руслан Деркач

Дякую Вам, Нiно.
Села зникають. Такi процеси - результат нових
технологiй та нового свiтогляду. Добре це чи погано? Таке життя.

2020-02-10 23:06:47

Сольвейг

Гарно , сумно, але щавдяки солов'ю, маємо надію у вірші), слушна тема.

2020-02-08 11:16:35

Руслан Деркач

Саме так, Ольго.
Вдячний за вiдгук.

2020-02-08 15:56:53

Лариса Гараган

У мене така ж тема, тільки з бузком.
Лише бузок, як в ті далекі
Роки минулі розквіта,
Та над хатиною лелеки
Летять, як прожиті літа.
Згадував дитинство, бачив ту гірку, пройшовся тими вуличками... Хоч і вимирає село, а сади цвітуть.
Дуже до душі твій вірш, дякую, Руслан!

2020-02-07 21:17:14

Руслан Деркач

Природа живе , хоч села вже нема.
Дякую, Ларисо.

2020-02-07 21:19:53

Лариса Гараган

2020-02-08 20:54:45

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений