Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-05-23 09:23:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Калюжа

       Сестрички Наталка і Тетянка сиділи в альтанці і ретельно зафарбовували картинки у книжці-розмальовці, кожна – у своїй і
своїми фарбами. Це була гра: хто швидше і гарніше розфарбує картинку. А картинки були однаковими, як і книжки, як і фарби. Та
й дівчатка теж були однаковими, як дві краплі води, адже вони – близнюки. Мама і одягала своїх доньок однаково: на обох
сестричках були рожеві платтячка з барвистими метеликами, а волосся прикрашали шпильки у вигляді пташки. Розрізнити дівчаток
було дуже непросто. Першою закінчила свою роботу Тетянка і, розмахуючи радісно книжкою, закричала:
       -Я перемогла!
       -А-ну покажи! – попросила Наталка і, прискіпливо роздивившись малюнок сестрички, погодилась: - Перемогла...
       -Ти домальовуй, - задоволено сказала Тетянка. – А я поки що зроблю паперовий кораблик.
       Коли Наталка закінчила роботу, вона запропонувала:
       -А ходімо на вулицю! Пустимо твій кораблик у калюжу. Чи попливе?
       Дівчатка вибігли за хвіртку і за мить присіли біля великої калюжі, яку учора «наплакав» дощ.
       -Давай, ти будеш пускати кораблик до мене, а я до тебе, - сказала Тетянка і, опустивши кораблик у воду, підштовхнула його.
       -Пливе-пливе-пливе! – дівчатка разом заплескали у долоні. Вони не помітили, як на вулицю вийшов сусід Мишко – місцевий
задерика. Побачивши дівчат, він розігнався і плигнув обома ногами у калюжу. На усі боки полетіли брудні бризки і рясно всілися на
плаття сестричок.
       -Ха-ха-ха! – реготав Мишко. – Тепер у вас і плями на одежі однакові! Бавляться у калюжі, дурненькі!
       -Навіщо ти це зробив? – сердито запитала Наталка.
       -Ми поскаржимося татусеві, - пригрозила Тетянка, ледь не плачучи.
       -Ой, як страшно! Ой, як я злякався! – зухвало сміявся Мишко, але, на всяк випадок, сховався у себе у дворі.
       -Татко з роботи прийде тільки ввечері... - розгубилася Тетянка, але одразу ж знайшла вихід: - Тоді ходімо поскаржимося мамі.
       -Скаржитися нікому не будемо: ми ж не ябеди! А у мами і без того клопоту багато – увесь ранок порається на городі, - рішуче
заявила Наталка.
       -То що ж тоді будемо робити? Підемо перевдягнемося? – запитала  Тетянка.
       -Помиємося, перевдягнемося і... виперемо плаття. Ось що! Влітку білизна сушиться миттєво. Ходімо! – повела сестру у дім
Наталка.
       -Але ж ми не вміємо прати! – заперечила Тетянка.
       -А що там уміти!? Ми ж бачили, як це робить наша мама. Наберемо у миску теплої води, додамо пральний порошок, зануримо
плаття у воду, ретельно потремо їх руками, потім прополощимо і повісимо сушитися. От і усе!
       -Добре, - нарешті погодилася Тетянка.
       І робота закипіла. Коли мама повернулася з городу, дівчатка вже знімали плаття з мотузки. Мамі вони сказали, що випадково
забруднилися.
       -Які чудові господині у мене ростуть, - посміхнулася мама. – Ходімо я навчу вас прасувати. Такі речі можна робити тільки під
наглядом дорослих, бо праска електрична і нею треба вміти користуватися..
       Вночі сестрички полягали спати. Біля їхніх ліжок на стільцях висіли випрані і випрасувані ними платтячка. Раптом Тетянка
сказала пошепки:
       -Слухай, Наталко. Виходить, що Мишко, коли стрибнув у калюжу, зробив гарну справу, адже ми через це навчилися і прати, і
прасувати?
       -Та ні, - відповіла сестричка, - він вчинив погано. – Але, дійсно, завдяки цьому прикрому випадку, ми дечому навчилися. А все
ж таки добре, що ми не  поскаржилися на нього батькам!
       -Еге ж, - погодилася Тетянка. - А знаєш, Мишко сам себе покарав: тепер тиждень не буде виходити на вулицю, щоб не
потрапити на очі нашому татові чи мамі.
         Дівчатка весело засміялися, а за півгодини вже міцно спали...
       

История cоздания стихотворения: