Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-05-27 09:14:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ходить сон за вікном

       Туп-туп-туп... Із дитячої кімнати у батьківську спальню прибігла донечка Тетянка і торкнулася маминого плеча:
       -Мамо, мені не спиться. Можна я до тебе під ковдру залізу?
       -Залазь, тільки не розбуди татка, бо він дуже втомився за день, - сонним голосом обізвалася мама. – А чому це ти не можеш
заснути?
       -Не знаю. Мабуть мій сон ходить десь за вікном і не хоче заходити у хату, - пошепки відповіла Тетянка.
       -Зрозуміло. А знаєш, що треба робити, щоб він прийшов? – запитала мама, остаточно прокинувшись.
       -Що?  
       -Потрібно порахувати овечок.
       -Як це? Де ж їх узяти? – здивувалася Тетянка.
       -Їх треба просто уявити, заплющивши очі! Уяви собі зелений луг з соковитою травою, а на лузі пасеться безліч овець з білою
вовною і закрученими ріжками. Уявила?
       -Так!
       -А тепер починай їх рахувати. Коли нарахуєш сто овець, одразу заснеш, -
пояснила мама.
       -Угу! – відповіла донька. Вона на кілька хвилин замовкла, а потім пожалілася: - Я не можу їх, мамо, порахувати: вони ходять
по траві туди-сюди, а барани навіть б’ються!
       -Оце так! – тихенько засміялася мама. – Тоді порада така: уяви собі довгу огорожу, через яку вівці стрибають і йдуть собі далі
ланцюжком по дорозі. От як тільки перша вівця розженеться і стрибне - одразу  починай рахувати. Зрозуміла?
       -Угу!
       Знову кілька хвилин донечку не було чутно, а потім вона несподівано весело засміялася. У ліжку неспокійно перевернувся
тато.
       -Тс-с! – зашепотіла мама. – Тихше. Ну що на цей раз сталося, Тетянко? Чому ти смієшся?
       -Ха-ха-ха! – не могла стриматися донька. – Через огорожу почали стрибати   тигри!
       На цей раз розсміялася і мама:
       -Та ти що? Оце так! То хутчій рахуй тигрів!
       -Угу! – припинивши сміятись, відповіла Тетянка.
       На якийсь час знову запала тиша, а потім знов залунав дзвінкий доньчин сміх:
       -Мамо, мамо! Один тигр упав у канаву і так смішно дригає лапами! Він хоче здертися угору до інших тигрів, а у нього це не
виходить.
       Мама засміялася так голосно, що на цей раз тато таки прокинувся.
       -Що сталося? Чого ви регочете? – невдоволено сказав він. – Ніч же надворі!
       -Так-то воно так! От тільки наш сон ходить десь за вікном! І ми не можемо заснути, - відповіла мама.
       -Ну то порахуйте овець! – буркнув тато.
       Гучний регіт, який наповнив кімнату після цих слів, змусив його остаточно прокинутися. Мама з донькою сміялися так, що,
здавалося, вже не зможуть зупинитися.
      -Та що це з вами!? Ви що, подуріли? – сердито вигукнув тато.
      -Ходімо на кухню, - запропонувала мама Тетянці, - а то нам ще на горіхи дістанеться. Поп’ємо чаю з тістечками, побалакаємо,
адже все одно не спимо.
       Через півгодини після духмяного чаю і солодких тістечок і мама, і Тетянка нарешті поснули. А вранці, коли мама розповіла
татові нічну історію з вівцями та тиграми, сміявся вже він, а потім цілком серйозно сказав, звертаючись до дружини:
       -А знаєш, це ж чудово, що у нашої доньки така багата уява. Це свідчить про те, що вона творча особистість. А творчого підходу
вимагають абсолютно усі професії. То ж у нашої донечки у майбутньому, яку б спеціальність вона не обрала, усе буде гаразд!
       А вам, діточки, коли-небудь доводилося рахувати овечок (чи слоників, чи ще когось), щоб заснути? Що ви тоді побачили? Які
несподівані картинки  намалювала ваша уява?

История cоздания стихотворения: