UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-06-11 10:50:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Замок із піску
Легкий вітерець підганяв теплі морські хвилі, які ліниво накочувалися на берег. Час був ранній, та на пляжі вже зібралося
чимало відпочиваючих, серед яких були і киянки – мати і донька. Вони вже встигли скупатися, позагоряти на сонці, а тепер
розкривали великі парасолі над своїми лежаками. Дівчинка вперше приїхала на море і виглядала дуже щасливою.
-На сьогодні сонячних ванн вже достатньо, - говорила жінка. – До сонця тіло має звикати поступово, щоб не було опіків. Давай
тепер просто полежимо, подихаємо морським повітрям, почитаємо у тіні?
-А що, купатися сьогодні вже не будемо? – засмучено запитала донька.
-А хто сказав, Світланко, що купатися нам заборонено? – засміялася жінка.
-Як добре! – повеселіла дівчинка. – А можна я замість того, щоб лежати під парасолем, одягну футболку і капелюшок і буду
робити замок із піску?
-А чому б і ні? Будь ласка! – одразу погодилася Світланчина мама.
Тим часом на пляжі з’явилася ватага місцевих хлопчаків. Коли хлопці проходили повз Світланку, один з них насмішкувато
кинув у бік дівчинки:
-Ви тільки погляньте, замок будує! Теж мені, принцеса! Мабуть, мрієш про принца на білому коні?
-А тобі яке діло? Відчепись від неї, Сашко!– обірвав друга інший хлопчина.
-Що хочу, те й кажу! Це ти від мене відчепися, Дмитрику, - обізвався Сашко. – Теж мені, захисник знайшовся!
Наплававшись досхочу, хлопці стали у коло і почали грати у волейбол.
-Добре їм: сонця можна не боятися, он як засмагли! Місцеві... Коли хочуть, тоді і приходять на море, - з заздрістю подумала
Світланка, оцінивши красиву морську засмагу хлопчаків.
Виявилося, що будувати замок із піску не так вже й просто, адже він мав тягнутися у небо, мати чисельні башти, віконця.
Світлана зупинила роботу, розмірковуючи над тим, як зробити замок по-справжньому красивим.
-Хочеш, допоможу? – несподівано присів біля неї Дмитрик.
-Давай! – весело погодилася дівчинка. –Я в інтернеті бачила фото чудових замків із піску, але у мене щось не дуже виходить...
І робота закипіла вже в чотири руки.
-Ой, не можу! – зареготав Сашко! – Принцеса знайшла свого принца! «Жених и невеста замесили тесто!» Ой ні, - пісок з
водою!
-Відчепись! – незлобливо сказав Дмитрик, навіть не глянувши на товариша.
Товариші Дмитрика награлися з м’ячем, знову поплавали, а тепер сиділи, перемовляючись, на піску і зацікавлено спостерігали
за «будівельниками». За кілька хвилин роботу було закінчено. Замок вийшов дуже красивий! Світланчина мама похвалила дітей і
сфотографувала їх біля піщаної споруди. Відпочиваючим теж сподобався замок. Дехто з них навіть підходив і фотографував його.
Світланка була рада.
Раптом у всіх на очах Сашко розігнався і з силою вдарив по м’ячу. Той, перекрутившись у повітрі кілька разів, впав
прямісінько на замок, зруйнувавши його майже повністю. На обличчі Сашка блукала задоволена посмішка. Світлана розгубилася і
розпачливо дивилася на купу піску, яка ще хвилину назад була замком. Люди почали соромити хлопця.
-Ну і навіщо ти це зробив? – з докором запитала його Світланчина мама. – Ще й, як бачу, пишаєшся собою...
-Вітер і сонце все одно б зруйнували ваш замок, - зухвало відповів Сашко.
Настрій усім було зіпсовано. Світлана з мамою швидко зібрали речі і пішли у пансіонат.
-Який ти тільки дурний і безсоромний! – сердито глянувши на Сашка, сказав Дмитрик і пішов з пляжу. За ним потяглися і інші
хлопці.
-Ну ти чого? Що я такого зробив? – наздогнав Сашко товариша.
-Сам знаєш! – буркнув Дмитрик.
-А чого ви сиділи й бавилися, мов маленькі? Смішно було на вас дивитися!
-Щоб ти знав, у світі усе починається з маленького. Наприклад, з маленької мрії. А потім колись це маленьке перетворюється
на велике – на велику справу.
Можливо, ця дівчинка у майбутньому стане архітектором і буде проектувати справжні гарні будинки.
-Ага! – гигикнув Сашко. – А ти станеш інженером-будівельником і будеш зводити дома за її кресленнями!
-А чому б і ні?! – Дмитрик різко зупинився і глянув Сашкові у вічі: - І кому я щось намагаюся пояснити?! У тебе ж одні розваги
в голові!
-Облиш, я ж просто жартую! – розгубився Сашко. – Гаразд, визнаю, що вчинив погано. Мир?
-Ні! Спочатку вибачся перед дівчинкою! – рішуче заявив Дмитрик і попрямував додому.
На другий день хлопці знову прийшли на пляж. Сашко підійшов до Світланки і її мами. В руках у хлопця був пакет.
-Вибач мене, будь ласка, - звернувся він до дівчинки. – Я повів себе огидно.
-Гаразд, вибачаю! – одразу погодилась Світланка.
- А на знак примирення, прошу, пригостіться смачною кукурудзою. Тільки-но зварив, ще тепла.
-Ой, дякую! Люблю кукурудзу! – посміхнулася дівчинка і погукнула Дмитрика: - Ходи швидше сюди, покажу тобі щось цікаве!
Коли хлопчина підійшов, дівчинка витягла з сумки планшет і, щось пошукавши у ньому, передала Дмитрику:
-Дивись, хтось з відпочиваючих виклав це фото в інтернет!
На фото Дмитрик побачив себе, Світланку і їхній замок із піску. Під світлиною було написано: «Херсонщина. Лазурне.
Майбутні архітектори».
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 516
Рецензии
Дякую, Рая!
Непроизвольно вспомнилась история из своей жизни.Дело было дет тридцать назад.Гуляли с детьми - сыну четвёртый год, дочка в коляске.Маршрут проходил возле школы.На лавочке расположилась компания старшеклассников.Ребята живо общались не стесняясь ни громкости звука, ни подрасткового сленга изобилующего нецензурными словечками.Но, как только к ним приблизился, бегущий впереди, наш сынишка - "звук", тут же(!), вошёл в диапазон нормальности и чистоте их речи можно было позавидовать.Лишь после того, как прошли мы сколяской и отошли на приличное расстояние, "всё вернулось на круги своя".
Поколение 90-х считается потеряным, да и нынешнее не слишком...
Бути добру! Дефонтер
| Японский хокку в
украинской
действительности стал
белой лошадью в яблоках,я
имею в виду своего рода
эталон.Самурайский
стих. Р.с. пусть нервы из стали Пусть в сердце остается солнце Украина победит Воостановится земля,воостановится дома Только память будет помнит,не допустит больше зла Будущее радует Оценки по стихотворению: Ритм: 5 Размер: 5 Рифма: 5 Метафоричность и целостность образов: 5 Эмоциональное воздействие: 5 Глубина мысли и точность логики: 5 |
| Рецензия от: Пийка упрямая 2024-04-27 06:14:21 |
| Замечательное стихотворение, Маринка! Вдохновения тебе! |
| Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-27 06:04:06 |
| Прекрасные, хотя и грустные строки! Удачи Вам! |
| Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-27 06:02:37 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |