Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-06-17 09:14:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Казка про кольори

       У одному лісі жила Відьма – страшна, злюща-презлюща, з одном зубом і великою бородавкою на крючкуватому носі. Вона була
такою старою, що вже й не пам’ятала, скільки їй було років. Від старості у Відьми дуже боліли усі кістки та суглоби. Яке тільки зілля
вона не варила, щоб вилікуватись – нічого не допомагало. Через своє нездужання Чаклунка зненавиділа увесь Світ, бо усім було
добре, а їй погано. Шкандибаючи зі своєю ключкою лісом, вона проклинала усіх, хто потрапляв їй на очі. Білці, що з легкістю
переплигувала з дерева на дерево, вона кричала навздогін: «А щоб ти впала і забилася!». Зайцю, який вистрибнув їй прямо під
ноги зі злістю кинула: «А щоб ти, навіжений, зламав лапу!» Пташці, що пролетіла, мов стріла, над нею і заспівала веселу пісеньку,
сівши на гілку, зпересердя сказала: «А щоб у тебе не літали крила і завжди боліло горло!» До того ж її прокляття почали збуватися!
Вона заборонила співати лісовим птахам, подавати голос звірям, погрожуючи перетворити на каміння усіх, хто порушить її
заборону. Ліс ніби вимер, замовк, тільки вітер, як і раніше, шелестів листям. Тварини і птахи оминали відьмину хижку десятою
дорогою. Навіть вовки і ті її боялися. Ліс був підкорений, і це дуже тішило стару каргу. А от що робити з людьми? Літаючи у ступі
над містами і селами, Відьма бачила, що люди, як і завжди, раділи життю: посміхалися і сміялися, поспішали у своїх справах, з
задоволеннм працювали, діти весело гралися на майданчиках. Відьму це страшенно розлючувало. І вона замислилась над тим, як
зробити життя людей безрадісним. Думала-думала  і придумала: «Треба, щоб увесь Світ став сірим, як моя латана спідниця, тоді
навряд чи комусь буде весело!».
       Кілька днів чаклувала Відьма, і у неї таки вийшло. Якось, прокинувшись вранці, люди приголомшено побачили, що усі кольори,
крім сірого, у Світі
зникли. Усе стало сірим: трава, дерева, овочі і фрукти, квіти, земля, водойми і  речі, якими користувалися люди! У садках на сірих
гілках, під сірим листям висіли сірі яблука і груші! Попри те, що смак свій вони не втратили, їсти їх було зовсім нестерпно, бо люди
пам’ятали якими вони мають бути. Як тепер жити, не знав ніхто.  
        І тільки Небо залишилось блакитним, Хмарки білими, а Сонце золотим, бо як не намагалася Відьма і їх зробити сірими, у неї
нічого не вийшло: просто не вистачило відьомської сили. Але для людей було достатньо і того жаху, що стався. Вони перестали
посміхатися, жартувати і радіти життю. У кожного у серці поселилися відчай і страх. Світ втратив барви, і життя стало безрадісним.
Відьма була дуже задоволена своєю роботою. А люди усе частіше з надією дивилися на Небо і Сонце, сподіваючись, на їхню
допомогу, бо самі були безпорадні.
       Сонце і Небо, звісно, помітили жахливі зміни, що сталися на Землі. Вони, як і люди, теж не розуміли, як це могло статися, а
побачивши якими засмученими стали жителі Землі,  почувши як часто плачуть діти, вирішили будь що допомогти людям. І тоді
Сонце засвітило яскравіше, ніж звичайно, жбурляючи на Землю цілі оберемки променів. Спочатку жовтим загорілися пелюстки
соняшників, а потім жовтого кольору набуло усе, що таким було раніше. Не відставало від Сонця і Небо. Воно пролило ніжну
блакить у річкову і озерну воду, а далі блакитна фарба поширилась Світом, і усе, що було колись блакитним, знову стало таким. Це
була дуже важлива перемога над відьомськими чарами, але ще не остаточна. Люди щиро раділи, у них з’явилася надія, що ось-ось
Земля знову розквітне усіма барвами. А Відьма не знаходила собі місця від злості, але вдіяти вже нічого не могла.
       Та інші кольори поки що не повернулися на Землю. Порадившись, Сонце і Небо вирішили викликати Дощ. Почалася справжня
злива, вона змила з Землі майже увесь сірий колір. Сірим (як, до речі, і чорним) лишилося тільки те, що було сірим до  чаклунства.
Злива переросла в чистий дрібний дощик, який ледь-ледь сіявся над Землею. І тоді у його прозорих крапельках народилася
яскрава багатокольорова  Веселка і зависла велетенською дугою над Землею. Райдуга бризнула червоним, рожевим, фіолетовим,
синім, зеленим, коричневим, білим кольорами. Різнобарвні хвилі покотилися Землею, фарбуючи усе живе і неживе. Світ став знову
різнокольоровим. Радості людей не було меж. Вони посміхалися, вітали один одного і плакали від щастя. А Відьма, побачивши, що
Світ знову заграв усіма барвами, просто лопнула від люті. Зло було переможене!
       Після цієї прикрої події люди дуже змінилися. Вони дивувалися, що ніколи не надавали особливого значення тому, що Світ
навкруги них такий яскравий, різнокольоровий і чудовий. Майже кожен задавав собі питання: «Як же я раніше не помічав, який
прекрасний і різнобарвний Світ?!» Тепер люди подовгу милувалися чудовими квітами, зеленими кронами дерев, синім небом,
блакитними озерами, золотавою пшеницею, червонобокими яблуками і раділи усьому, що їх оточує.  Відтоді діти щодня щасливо
гралися на зелених галявинах, спостерігаючи, як із трави вистрибують коники з червоними та синими крильцями, кружляють у
повітрі сині бабки, різнокольорові метелики та оси з жовто-чорними смужками. І справжнє захопленя і дорослих, і дітей викликала
тепер поява у Небі Веселки. Повернулися барви, і повернулася радість життя!
       А Світ виблискував усіма кольорами Райдуги і, здавалося, шепотів: «Подивіться, який я різнобарвний! Подивіться, який я
гарний! Бережіть мене!»

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1711

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.
Гарна казка, Раєчко!Хотілось би, щоб казка прийшла і в наше життя.
2019-06-17 21:00:38
Дякую! Так, не молоді вже люди, а у казку вірити хочеться. То хай настане!
2019-06-18 19:10:50
2019-06-18 20:27:46
Буду краток: замечательно!
:)
2019-06-17 20:55:24
И я буду краткой: спасибо!
2019-06-18 19:07:42
2019-06-18 20:28:34
Завдяки Сонцю і Небу відьмінська сірість засяяла знову яскравими земними кольорами.
Гарна казка, сподобалася. Дякую, Рая!
2018-06-17 14:53:41
Дякую, Ларисо!
2018-06-17 16:18:36
2018-06-17 19:31:45
Дякую, і казка чарівна, і мова казкова.
Успіху Вам, Рая, у казковій творчості!
2018-06-17 10:41:01
Спасибо, Софья!
2018-06-17 16:19:16

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Браво, Михаил! Чудесная песня и Ваше исполнение! +++ !!!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:27:28
Дякую, Виктор! Тема не избитая и очень нужная для нашей жизни! Понравились стихи!+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:19:17
Очень понравился стих!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-29 13:18:34
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.