Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-06-25 08:34:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Розділ 1
В кишлаку, в Узбекистані,
Де завжди стоїть жара,
Жив собі один дехканин* –
Простодушний Абдулла.
Був не бідним, не багатим,
В полі зранку працював,
Під чинаром* гарну хату
Сам собі побудував.
Якось Абдулла додому
Йшов з сусіднього села.
Через степ, йому знайомий,
Стежка стрічкою лягла.
Сонце, мов тандир*, палає,
Під ногами в’ється шлях.
Он тушканчики стрибають,
Десь посвистує ховрах.
Раптом він почув віслючий
Відчайдушний, дикий крик.
«Хто ж це так тварину мучить?» -
Враз подумав чоловік.
А за пагорбом побачив:
Вовк на ослика напав!
Відбивається добряче,
Б’є копитами вовка
Та гризе його зубами
Переляканий осел.
Пил піднявся під ногами.
Вовк утік. Ну от і все!
Абдулла питає: «Друже,
Звідкіля у степ забрів?
Виявляється, ти дужий!
Добре вовчика провчив!
Бідний! Ранки є на ніжках...
Та не бійся – не біда!
Потерпи, сіренький, трішки –
Допоможе Фаріда!
Ще й зрадіє, мій хоробрий,
Зайдемо коли у двір.
Жінка в мене гарна й добра,
Ти вже, ослику, повір!»
Вдвох пройшли вони чимало.
Ослик більше не тремтить.
Ось вони вже близ дувалу,
Ось на вулиці за мить.
Вуличка крива й вузенька.
Сонце зморений кишлак
Припікає гаряченько.
Ось у двір зайшов ішак.
Фаріда зраділа дуже:
«Несподіванка яка!
Їж овес і кукурудзу,
Пий водичку з арика*!
Та не бійся! Змажу ранки...
Ослику, тепер ти наш.
Абдулло, не їв ти з ранку.
Я приготувала аш*.
Довго ж я тебе чекала.
Бачиш: напекла коржів.
Зараз чай наллю в піалу,
Смачно ти аби поїв!»
Ослик з першої ж години
Звик до чуйних хазяїв.
На собі катав дитину,
Досхочу і пив, і їв.
Навіть кращим за собаку
Для сім’ї він другом став.
Вовк насниться – з переляку
Уночі «І-а!» кричав.
Розділ 2
Якось через тиждень, зранку,
З курпачі* встав Абдулла
Після гарного сніданку
І підходить до осла.
Покуйовдив трішки гриву
І сказав тоді йому:
«Мій хороший, мій красивий,
Зараз я вдягну чалму
Та найкращий із халатів.
Повезем ми на базар
(Бо нема й тяньги* у хаті!),
Той, що маємо, товар.
Фаріда моя – майстриня!
Продамо, вважаю, ми
Від моєї господині
Різнобарвні килими».
Ослик, видно, був не проти:
Головою закивав.
(Не чинив, принаймі, спротив).
Абдулла йому поклав
Кілька килимів на спину
Та з гранатами хурджун*.
«Спродамося – й відпочинем!
Ну, ходімо вже, хитрун!
Ти чому не йдеш? Уперся!
Чи не чуєш? Йди вперед!
Норов, бачу, в тебе з перцем!
Мій характер теж не мед!»
Та ніякі умовляння
Не впливають на осла!
Не подіяли прохання!
«Краще б я купив козла!
З тебе користі немає!»
За мотузку потягнув.
«Йди! Востаннє я благаю!»
Ззаду він осла штовхнув!
«Впертий і дурний віслюче,
Зваж на мій сердитий стан!
Може, ти за вовком скучив?
Щоб тебе забрав шайтан!
Так за їжу ти віддячив?!»
А осел не йде – стоїть!
«Ну і впертий! Ну й ледачий!
Я поб’ю тебе за мить!»
З пересердя замахнувся.
«Ти підступний, мов шакал!»
Раптом голос чийсь почувся.
Глянув – поруч аксакал.
«Скільки усього нав’ючив
На осла! А що верзеш?
Ледь тварину не замучив!
Сам ти стільки донесеш?
Чи знання тобі закриті?
Що ти коїш? Просто жах!
Скільки ти живеш на світі,
Що його створив Аллах?
Ослики розумні й милі!
Понесуть (запам’ятай!)
Стільки – скільки їм по силі.
Швидко цей хурджун знімай!
І собі його на плечі,
Чи на спину поклади.
Абдулло, тепер, до речі,
Подивися ти сюди!
Ослик сам, без спонукання
Йде повільно до воріт.
Є ще в тебе запитання?
То нема? Тоді – привіт!»
Дід на вулицю поволі
За ослом подибуляв.
(Як завжди – назустріч долі!)
«Це Аллах тебе послав!
(Абдулла повеселішав).
Вік живи і вік учись!
І, напевно, розумнішим
Стану я тоді колись!
Дуже дякую, шановний!» –
Каже діду Абдулла.
«Будь здоровим і не гордим!» -
Відповідь така була.
Посмішку сховав у вуса
Сивий, мудрий аксакал.
І дехканин посміхнувся,
Й за ослом попрямував.
Тупотять осла копитця,
Йде покірно помічник.
Господарству знадобиться
Цей сумлінний працівник.
Магазин стоїть за рогом,
Край дороги – чайхана*.
На базар біжить дорога,
Й Абдуллу веде вона.
Ослик поруч чимчикує.
Абдулла жує урюк*.
Йде собі і так міркує:
«Ну, і хто ж із нас віслюк?»
Значення деяких слів:
Дехканин – селянин.
Чинар – дерево платан.
Тандир – піч для випікання коржів.
Дувал – стіна навколо кишлака.
Арик – зрошувальний канал.
Аш – плов.
Курпача – кольоровий матрац, постелений на підлозі, сидячи на якому, їдять.
Тяньга – монета в Узбекистані.
Хурджун – мішок.
Чайхана – заклад, у якому п’ють чай.
Урюк – сушені абрикоси.
История cоздания стихотворения:
Душевно та відверто Лесю! Бажаю тобі прощення! |
Рецензия от: Мишигас 2024-03-28 10:18:48 |
Сонечко моє, ти знову
поряд, погляд зігріваючий ловлю. Аж до краю повнить насолода, бо тебе я сонечко люблю. |
Рецензия от: Тимошенко Олександр 2024-03-28 10:03:11 |
Грішимо перед людьми , а
прощення просимо в Бога.
Господь каже :" Йди
і перше кайся перед
ближнім, якого ти
образив, виправ там все,
що накоїв, і тільки тоді
Я прийму твоє покаяння, і
прощу тебе!" Дякую , Лесю, хороший вірш. Благословінь Вам ! |
Рецензия от: Людмила Варавко 2024-03-28 09:59:17 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |