Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-06-25 08:34:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Абдулла і осел (віршоване оповідання)

             Розділ 1
В кишлаку, в Узбекистані,
Де завжди стоїть жара,
Жив собі один дехканин* –
Простодушний Абдулла.

Був не бідним, не багатим,
В полі зранку працював,
Під чинаром* гарну хату
Сам собі побудував.

Якось Абдулла додому
Йшов з сусіднього села.
Через степ, йому знайомий,
Стежка стрічкою лягла.

Сонце, мов тандир*, палає,
Під ногами в’ється шлях.
Он тушканчики стрибають,
Десь посвистує ховрах.

Раптом він почув віслючий
Відчайдушний, дикий крик.
«Хто ж це так тварину мучить?» -
Враз подумав чоловік.

А за пагорбом побачив:
Вовк на ослика напав!
Відбивається добряче,
Б’є копитами вовка

Та гризе його зубами
Переляканий осел.
Пил піднявся під ногами.
Вовк утік. Ну от і все!

Абдулла питає: «Друже,
Звідкіля у степ забрів?
Виявляється, ти дужий!                                        
Добре вовчика провчив!

Бідний! Ранки є на ніжках...
Та не бійся – не біда!
Потерпи, сіренький, трішки –
Допоможе Фаріда!

Ще й зрадіє, мій хоробрий,
Зайдемо коли у двір.
Жінка в мене гарна й добра,
Ти вже, ослику, повір!»

Вдвох пройшли вони чимало.
Ослик більше не тремтить.
Ось вони вже близ дувалу,
Ось на вулиці за мить.

Вуличка крива й вузенька.
Сонце зморений кишлак
Припікає гаряченько.
Ось у двір зайшов ішак.

Фаріда зраділа дуже:
«Несподіванка яка!
Їж овес і кукурудзу,
Пий водичку з арика*!

Та не бійся! Змажу ранки...
Ослику, тепер ти наш.
Абдулло, не їв ти з ранку.
Я приготувала аш*.

Довго ж я тебе чекала.
Бачиш: напекла коржів.
Зараз чай наллю в піалу,
Смачно ти аби поїв!»

Ослик з першої ж години
Звик до чуйних хазяїв.
На собі катав дитину,
Досхочу і пив, і їв.

Навіть кращим за собаку                                       
Для сім’ї він другом став.
Вовк насниться – з переляку
Уночі «І-а!» кричав.

              Розділ 2
Якось через тиждень, зранку,
З курпачі* встав Абдулла
Після гарного сніданку
І підходить до осла.

Покуйовдив трішки гриву
І сказав тоді йому:
«Мій хороший, мій красивий,
Зараз я вдягну чалму

Та найкращий із халатів.
Повезем ми на базар
(Бо нема й тяньги* у хаті!),
Той, що маємо, товар.

Фаріда моя – майстриня!
Продамо, вважаю, ми
Від моєї господині
Різнобарвні килими».

Ослик, видно, був не проти:
Головою закивав.
(Не чинив, принаймі, спротив).
Абдулла йому поклав

Кілька килимів на спину
Та з гранатами хурджун*.
«Спродамося – й відпочинем!
Ну, ходімо вже, хитрун!

Ти чому не йдеш? Уперся!
Чи не чуєш? Йди вперед!
Норов, бачу, в тебе з перцем!
Мій характер теж не мед!»

Та ніякі умовляння
Не впливають на осла!                                          
Не подіяли прохання!
«Краще б я купив козла!

З тебе користі немає!»
За мотузку потягнув.
«Йди! Востаннє я благаю!»
Ззаду він осла штовхнув!

«Впертий і дурний віслюче,
Зваж на мій сердитий стан!
Може, ти за вовком скучив?
Щоб тебе забрав шайтан!

Так за їжу ти віддячив?!»
А осел не йде – стоїть!
«Ну і впертий! Ну й ледачий!
Я поб’ю тебе за мить!»

З пересердя замахнувся.
«Ти підступний, мов шакал!»
Раптом голос чийсь почувся.
Глянув – поруч аксакал.

«Скільки усього нав’ючив
На осла! А що верзеш?
Ледь тварину не замучив!
Сам ти стільки донесеш?

Чи знання тобі закриті?
Що ти коїш? Просто жах!
Скільки ти живеш на світі,
Що його створив Аллах?

Ослики  розумні й милі!
Понесуть (запам’ятай!)
Стільки – скільки їм по силі.
Швидко цей хурджун знімай!

І собі його на плечі,
Чи на спину поклади.
Абдулло, тепер, до речі,
Подивися ти сюди!                                                

Ослик сам, без спонукання
Йде повільно до воріт.
Є ще в тебе запитання?
То нема? Тоді – привіт!»

Дід на вулицю поволі
За ослом подибуляв.
(Як завжди – назустріч долі!)
«Це Аллах тебе послав!

(Абдулла повеселішав).
Вік живи і вік учись!
І, напевно, розумнішим
Стану я тоді колись!

Дуже дякую, шановний!» –
Каже діду Абдулла.
«Будь здоровим і не гордим!» -
Відповідь така була.

Посмішку сховав у вуса
Сивий, мудрий аксакал.
І дехканин посміхнувся,
Й за ослом попрямував.

Тупотять осла копитця,
Йде покірно помічник.
Господарству знадобиться
Цей сумлінний працівник.

Магазин стоїть за рогом,
Край дороги – чайхана*.
На базар біжить дорога,
Й Абдуллу веде вона.

Ослик поруч чимчикує.
Абдулла жує урюк*.
Йде собі і так міркує:
«Ну, і хто ж із нас віслюк?»
      
                                                            
Значення деяких слів:
Дехканин – селянин.
Чинар – дерево платан.
Тандир – піч для випікання коржів.
Дувал – стіна навколо кишлака.
Арик – зрошувальний канал.
Аш – плов.
Курпача – кольоровий матрац, постелений на підлозі, сидячи на якому, їдять.
Тяньга – монета в Узбекистані.
Хурджун – мішок.
Чайхана – заклад, у якому п’ють чай.
Урюк – сушені абрикоси.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 408

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
Мудрість аксакала розставила все по своїх місцях.
Гарна казочка, дякую, Рая!
2018-06-25 22:25:27
І я тобі дякую!
2018-06-26 09:17:15
2018-06-26 16:23:07

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Душевно та відверто Лесю! Бажаю тобі прощення!
Рецензия от:
Мишигас
2024-03-28 10:18:48
Сонечко моє, ти знову поряд,
погляд зігріваючий ловлю.
Аж до краю повнить насолода,
бо тебе я сонечко люблю.
Рецензия от:
Тимошенко Олександр
2024-03-28 10:03:11
Грішимо перед людьми , а прощення просимо в Бога. Господь каже :" Йди і перше кайся перед ближнім, якого ти образив, виправ там все, що накоїв, і тільки тоді Я прийму твоє покаяння, і прощу тебе!"
Дякую , Лесю, хороший вірш.
Благословінь Вам !
Рецензия от:
Людмила Варавко
2024-03-28 09:59:17
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.