Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-07-08 09:17:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Муха-дзикотуха

     - Дз-з-з! Д-з-з-з! – над невеликим мурашником, розташованим під розлогою грушею, закружляла сіра у чорних смужечках Муха,
видивляючись куди б присісти. Умостившись на короткій ломачці, вона певний час насмішкувато спостерігала за роботою мурах,
потираючи передні лапки одна об одну. А робота кипіла: мурашки добудовували своє житло, прибирали сміття з доріжок, що
пролягли до їхньої домівки, шукали здобич – жуків та гусінь - на сніданок. Нарешті Муха не втерпіла:
       - От дурні! Все життя працюють! Я не працювала жодного дня, живу собі на втіху, - вона перелетіла з ломачки на соломинку,
яку мурахи тягли до своєї оселі, покаталася трохи, доки її не зігнали, а потім полізла на мурашник зазирати у його чисельні
малесенькі нірки.
       -Будують, будують… А навіщо? Мені, наприклад, будинок зовсім не потрібен: я завжди можу шуснути у хату до людей, -
дзикотіла Муха, бігаючи по мурашнику. Коли їй це набридло, вона стала крутитися над загоном мурах, що хоробро змагалися із
жуком.
       -Теж мені – мисливці! - розумувала Муха. – Скільки зусиль, щоб поїсти! А їжі, дурненькі, скрізь удосталь! До речі, я тільки-но
прилетіла зі смітника…
       - Мухо, відчепись! Заважаєш! Ніколи слухати твоє базікання, та й гостей ми не запрошували, - роздратовано сказали мурахи.
       Та настира, роблячи вигляд, що нічого не почула, приземлилась на дрючечок і  продовжувала:
       - Ви ніколи не були на смітнику?! Я вражена! Люди такі дивні створіння: викидають стільки всілякої смакоти! Залітаю
прямісінько у бак і так наїдаюся, що крильця мене ледь піднімають угору.
       - От і лети на свій смітник, надоїда! Набридла! А нам і тут добре! – зовсім розсердилися мурашки.
       - Ви ще пошкодуєте, що мене прогнали! – образилася Муха-дзикотуха. – А мали б подякувати, бо хто іще навчить вас уму-
розуму, як не я – найрозумніша істота у світі!
       Вона невдоволено піднялася у повітря. Пролітаючи повз дачний будиночок, Муха побачила на його стіні Сонечко і сіла поруч:
       -Ой-ой-ой! Подивіться-но тільки, яка цяця сидить і думає, що усі мають милуватися її червоними надкрильцями з чорними
плямами! У мене хоч таких і немає, зате усе моє тільце вкрили густі волоски. Я оксамитова і, без сумніву, найгарніша із комах!
       Муха зарухала вусиками-антенками, чекаючи відповіді, та Сонечко байдужливо мовчало. Тоді вона перелетіла через нього і
знову всілася поруч. Не дочекавшись відповіді, дзикотуха в’їдливо додала:
       -Сидить воно на стіні! Кожен дурень так може! А спробуй-но походити  лапками уверх, як я! Не зможеш! А я можу, бо мої
тоненькі ніжки мають чудові присоски. У хатах я навіть по стелі бігаю з легкістю!
       Щоб підтвердити свої слова, Муха здійнялася у повітря, а потім сіла на нижню частину товстої гілки груші, протопала вперед і
назад, покрутилася на одному місці і задзижчала з височини:
       -Бачиш? Я майстер різних трюків!
       - А навіщо мені сидіти уверх ніжками? – нарешті відповіло Сонечко. – Мені й так непогано!
       - Та ти просто заздриш! – побачивши, що не справила на Сонечка ніякого враження, розчаровано сказала Муха і перелетіла на
старий виноградний кущ, який ріс під будинком, закриваючи його віконце від сонцю і закинувши свою гнучку лозу з лапатим
зеленим листям аж на дах.
       Уночі пройшов дощ, повітря було достатньо вологим, і виноградний Равлик відкрив дверцята своєї хатинки, розфарбованої
жовто-брунатними смужками, та із задоволенням їв виноградне листя – свою найулюбленішу страву. Дзикотуха всілася на
виноградне гроно, крізь яке пробивалися сонячні промені. Кожна виноградинка світилася, немов бурштин.
       -Хм! –хмикнула Муха. – Ось дивлюся я на тебе, Равлик, і мені навіть шкода тебе стає. От поглузувала з тебе природа! Не
літаєш, повзаєш на своїй єдиній ніжці та ще й хату за собою тягаєш! Подивися, які у мене прозорі крильця і дзизкальця!
      У цей час над кущем промайнула бабка. Муху, мов вітром здуло. Коли небезпека минула, вона з’явилася знову:
       -Бачив, як я швидко літаю? Миттєвий вертикальний злет! А ще я можу описувати у повітрі кола і напівкола, крутитися на
одному місці. Я найкращий повітряний акробат серед комах! А деякі мої родичі, щоб ти знав, можуть літати і задом наперед!
       Равлик зітхнув. Що тут скажеш? Літати він дійсно не може…
       А Муха хвалькувато продовжувала:
       -До речі, у мене аж шість ніжок! – вона покрутилася, щоб Равлик зумів їх полічити. – А ти таке примітивне і кумедне створіння!
Це ж треба – у тебе очі на кінчиках ріжок! Ха-ха-ха! Ось тому, мабуть, ти погано бачиш. А мої каштанові очі аж на півголови! Я бачу
усе довкола і те, що позаду, теж! Уявляєш? Я найдосконаліша істота  у світі!
       Равлик ворухнув своїми ріжками і ніяково опустив їх. Йому знову нічого було відповісти. Муха дійсно мала рацію. «Я такий
жалюгідний, я такий потворний…», - подумав він про себе, і йому захотілося плакати.
       -З тобою, бачу, не поговориш! От нудний! Та ну тебе! – розсердилася на мовчуна Муха-дзикотуха і потопала на саму верхівку
виноградного грона.
       Тут пила солодкий виноградний сік Оса. Вона мала витончене тільце з тонесенькою елегантною талією, напрочуд гарними
жовтими і чорними смужками і великі очі. Оса так захопилася сніданком, що не помітила, як поруч з’явилася сусідка.
        -Смачного! - продзижчала Муха, розглядаючи Осу і шукаючи до чого можна було б причепитися. Виявилось, що ні до чого, бо
Оса теж має, як і Муха, крильця, великі очі, вусики-антенки і шість лапок. Дзикотуха була неприємно вражена і подумки себе
заспокоювала:  «Я все одно най-най-найкраща і все таке інше…» Але щось таки треба було сказати, і вона заговорила:
       -Я дивлюся, ти теж любиш солодке… Я його просто обожнюю! Ось дивись, під яблунею родина снідає. Господиня вже розрізала
кавун і ріже жовтобоку диню. Мабуть, і ти б хотіла поласувати, та побоїшся підлетіти до людей, адже від них усього можна
очікувати. А я нічого не боюся, бо я найобережніша і завжди зумію відчути небезпеку. А ще я найспритніша, бо завжди встигну
втекти! Ось просто зараз полечу на сніданок до цієї сім’ї  і своїм хоботком насмокчуся соку і дині, і кавуна! Дивись і заздри!
       За мить Муха зірвалася з виноградного грона, закружляла над столом і зібралася вже впасти на кавун, та хазяйський хлопчина
схопив рушник і почав її енергійно відганяти. Дзикотуха заметушилася, кинулась панічно тікати і, несподіванно для себе, влетіла
прямісінько у павутину, яку учора зробив Павук, натягнувши її між виноградними лозами. Липке павутиння міцно схопило Муху за
крильця і лапки. Вона відчайдушно забилася у павуковій пастці, намагаючись звільнитися. Та це було неможливо. Забриніла
сигнальна нитка, яку Павук завбачливо протягнув у свій будиночок, і він, прихопивши серветку, швиденько побіг снідати.
      -І це найрозумніша істота у світі? І вона вчила нас, як жити?– почувши відчайдушне дзижчання Мухи і  усвідомлюючи, що не
зможуть її врятувати, сумно сказали мурахи і знову взялися до роботи.
      -Найдосконаліше створіння і найкращий повітряний акробат… - зітхнув Равлик, куштуючи виноградинку.
       -Найгарніша комаха і майстер різних трюків… - промовило Сонечко.
       -Найспритніша і найобережніша… - підсумувала Оса і додала: - А все ж таки  шкода дурненьку…
       І усі з цим погодилися.
       -Це ви про кого говорите? – задоволено погладжуючи живіт і витираючи рот серветкою, запитав Павук…
   

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 355

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Виктор Шталь

Это жизнь! У каждого своя паутина.
:)

2019-07-03 15:49:29

Раиса Татаркова

Спасибо за отклик, Виктор!

2019-07-03 20:56:15

Сказочник

Чудово! Дуже повчальна казка. Можливо, було б непогано замінити там, де "...своєї хатинки, розфарбованої жовто-коричневими смужками..." на "жовто-брунатними сужками", проте це вже авторське право. Дякую за казку!

2018-08-03 12:14:49

Раиса Татаркова

За словником обидва варіанти є правильними. Щоправда, словник у мене ще радянських часів, то, можливо ви і праві. Зазирну в інтернет-словники. Дякую за відгук і підказку!

2018-08-03 16:15:33

Сказочник

Я на інтернет словник не сподіваюся, там багато чого не того, що має бути, та й помилок достатньо. У данному випадку "коричневий" в академічному словнику теж є, але другий, бо першим по значенню стоїть "брунатний". Насправді це не помилка, тому як Вам (як авторові) більше подобається. Хай щастить!

2018-08-03 19:50:46

Василина

Замечательный рассказ, Раечка, про Муху хвастунишку.
Хорошая у Вас детская проза, поучительная.

2018-07-08 21:47:24

Раиса Татаркова

Спасибо, Василина!

2018-07-09 08:56:36

Василина

2018-07-09 09:32:42

Всеволод

До Вас Павук. Потрапив у "непруху".
Благаю. вишліть ще раз Муху!

Класна казка!

2018-07-08 14:37:22

Раиса Татаркова

Дякую!

2018-07-08 15:38:15

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений