Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-07-09 08:52:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Заяче щастя

       -Просинайся, Вухастику! Проспиш останні теплі осінні дні. Взимку не погуляєш, - звернулася мама-зайчиха до синочка.
       -Добрий ранок, мамо, – привітався Вухастик. – Але вставати йому дуже не хотілося. Чомусь у пам’яті спливла почута учора
розмова двох ворон. Одна бідкалася, що у неї у житті все йде шкереберть і що вона дуже нещасна. А друга, навпаки, хвалилася, як
їй хороше живеться на білому світі.
       -От якби мені хоч краплинку твого щастя, то у мене теж усе було б гаразд, - пригадалося зітхання ворони-бідолахи.
       -Щастя... І що воно таке? – подумав Вухастик і раптом зрозумів, що якщо він не знає, що таке щастя, то і у нього, вочевидь,
щастя теж немає. Виходило, що і він нещасний, як та ворона.
       -Синку, ходи-но снідати, - покликала мама. – Я вже поставила на стіл миту моркву та капусту. Овочі прямо з городу.
       Сівши до столу, Вухастик запитав:
       -Матусю, а що таке щастя?
       -О, виявляється, що ти вже виріс, синку, раз задаєш таке серйозне питання. Розкажу, обов’язково розкажу, але ввечері, перед
сном. У мене так багато роботи: моркву викопати, просушити, перенести у погріб. А згодом і до капусти черга дійде. Запаси на зиму
роблять з осені! Ось так!
       Чекати до вечора Вухастику зовсім не хотілося. І як тільки мама пішла на город, він вислизнув з двору. Назустріч бігла його
подружка Білочка.
       -А я до тебе! Ходімо гратися! – сказала вона.
       -Вибач, але мені сьогодні ніколи: я щастя йду шукати, - пишаючись собою, заявив Вухастик. – От скажи, у тебе є щастя?
       -Може і є, - розгубилася Білочка, - я точно не знаю. А яке воно?
       -Якби я знав, то не питав би тебе, - відповів Зайчик. – Раз не знаєш, то піду я далі. А ти за мною не ходи, бо ця справа не для
білок.
       Білочка трішки образилася, кілька хвилин вона дивилася услід другові, а потім вирішила бігти за ним, переплигуючи з гілки на
гілку, щоб Вухастик її не помітив. Їй теж дуже закортіло побачити щастя.
      По лісовій стежині тупотів Їжак. Він ніс повні кошики грибів, які наросли за ніч після невеликого осіннього дощика. «Теж до
зими готується», - подумав Вухастик і, привітавшись, запитав:
       -Дядечку Їжак! Ви часом не знаєте, що таке щастя і де його шукати?
       -Щастя... А хто його знає, що воно таке! Я над цим ніколи не замислювався. Живу собі і все! От, бачиш, скільки грибів я
назбирав? – Їжак із гордістю подивився на кошики. – Так що, мабуть, сьогодні я щасливий!
       -Не знаєте... Тоді мені немає про що з вами говорити, - розчаровано сказав Вухастик.
      -А ти у Сови запитай, - порадив Їжак. – Вона усе знає. Правда, вдень завжди спить он у тому кущі.
       Їжак заспішив додому, а Вухастик вирішив будь що поговорити з Совою.
       -Тітонько Сова, просніться будь ласка. Я дуже хочу знати, що таке щастя, яке воно і де його знайти, - звернувся він до Сови,
розсунувши гілки куща.
       -Ну щастя – це... – пробурмотіла Сова спросоння і знову заснула.
       -Сплюха! – сердито буркнув Вухастик. - Що ж, я і без Вас його знайду!
       Несподіванно він оступився і скотився з невеличкої гірки, на якій ріс кущ, прямо під лапи Лисиці. Хитрунка як раз бігла у
пошуках їжі. Побачивши Зайчика, вона дуже зраділа, але виду не подала і якомога лагідніше звернулася до нього:
       -Чому ти увесь тремтиш, мов осиковий лист? Мабудь наслухався казок своєї матусі про те, що, мовляв, Лисиця їсть зайців? А
насправді я добра. Невже ти цього не бачиш?
       -Ну якщо ви добра, - осмілів Вухастик, - то скажіть мені, будь ласка, що таке щастя, яке воно і де його шукати.
       -Як це де? У моїй хаті! У мене те щастя скрізь: і під ліжком, і на столі, і на полицях, і у казанах, і у відрах. Сама дивуюся,
навіщо мені його так багато. Хочеш, я радо поділюся з тобою? – заторохтіла Лисиця, не даючи Вухастику отямитися. А сама,
напевно, думала: «Ти моє щастя, дурнику!»
      -Нарешті! – зрадів Вухастик. – Я знав, я вірив, що його знайду!.
      -Ну звичайно, - піддакувала Лисиця. – То ходімо швидше до мене!
      -Не йди! – закричала з дерева Білочка. – Хитрунка тебе з’їсть!
       Та Вухастик, не звертаючи уваги на застереження подруги, вже біг за Лисицею назустріч біді.
      Білочка кинулася шукати допомоги, щоб врятувати свого довірливого друга. І їй пощастило: назустріч летіли дві ворони (ті
самі!), та й Їжак відійшов недалеко.
       -Врятуйте мого друга від Лисиці, благаю! - звернулася до них Білочка.
       Ворони вмить налетіли на Лисицю, вони клювали її довгими гострими дзьобами у голову і у спину. Їжак кинувся хитрунці під
лапи. Руда заволала від болю на увесь ліс і, рятуючись, втекла.
       -Ех ти, дурненький, - з докором сказав Їжак. – Щастя він шукав... Ти хоч розумієш, що ледь не став лисячим обідом?
       -Тепер розумію, - сором’язливо опустив очі Вухастик. – Дякую усім вам, друзі, що я лишився живий.
       На всяк випадок, ворони та Їжак з Білочкою провели Зайчика аж до його дому. Їх зустріла схвильована Зайчиха:
       -Синку,  куди ти подівся? Пішов кудись, не спитавши дозволу... Я тебе не могла знайти і дуже переживала.
       -Усе гаразд, матусю! Я ж повернувся, - якомога бадьоріше запевнив Вухастик маму, хоча на очах у нього бриніли сльози. –
Обіцяю, що тепер буду слухняним. – Він махнув лапкою друзям і зайшов з мамою до хати. Сівши на своє ліжко і з жахом згадавши,
що пережив за день, він раптом сказав матусі:
       -Я тепер знаю, що таке щастя! Моє щастя – це ти, люба матусю, мої вірні і хоробрі  друзі. Щастя – це мати затишну і теплу
хатинку, город, який нас щороку годує, їсти різну смакоту...
       -А ще щастя – це бачити ясне сонечко і синє небо, чути співи птахів і милуватися прекрасними квітами, весело стрибати під
срібним дощиком і багато чого іншого, - підказувала мама. – Добре, що ти сам усе зрозумів, синку.
       «Але найбільше заяче щастя – це не потрапити у зуби хижачці-лисиці», - подумав Вухастик, проте уголос це не сказав, щоб не
лякати маму.
       -Матусю, я відзавтра тепер завжди буду допомагати тобі на городі!
       -Звісно, - зраділа Зайчиха, - адже ти мій син.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 761

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.
Чудова дитяча казка, Раїсо! Браво! Творчої Вам наснаги! З теплом
2019-01-11 16:33:19
Дякую!
2019-01-12 15:48:59
Рая вороны на укр - гави? Проверь. Хорошая сказка, какие к ней рисунки можно придумать! Вот бы издать книжечку! Не наступаю больше на любимый мозоль. Скажу одно - понравилось. Удачи и вдохновения!
2018-07-09 10:10:12
Проверила: оба варианта правильны. Спасибо за отклик!
2018-07-09 10:14:59
2018-07-09 10:19:29
Чудова казка, Раю, повчальна. У пошуках щастя Вухастик багато чого зрозумів.
Дякую!
2018-07-09 10:03:57
Дякую тобі, Ларисо!
2018-07-09 10:15:35
2018-07-09 10:42:46

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
в вашем стихе плохо практически всё,
начиная от рифмы и кончая сумбуром идей в вашей голове,
легенда об Икаре совершенно идиотская, автор легенды понятия не имел, что с набором высоты температура крыльев падает, а не повышается, поскольку понижается температура воздуха хаха
Рецензия от:
Серж Песецкий
2024-03-28 15:34:45
Стих энергетикой неплох , однако зря (моё личное мнение ) Вы Икара в безумцы (по сюжету ) поместили.
Икар - он ведь сам мечтал, сам действовал и -в итоге - разбился тоже самостоятельно. Он не вел деструктивную агитацию (проповедь, пропаганду тп. не суть ) среди других, условно говоря не рвался к власти, дабы возглавить очередную утопию (или антиутопию , в данном случае оно одно и то же по факту было бы ).
Икар как-бы "летчик -испытатель " и изобретатель --рискованно, но он не мог иначе, такие его планида и норма жизни.
Я, когда читал Ваш стих, чего-то Высоцкого песню вспомнил, навеяло "..кто там не бывал, кто не рисковал -тот сам себя не испытал.. ", и далее по тексту песни, из старого фильма, 60х годов прошлого века, про альпинистов , "Высота" вроде название .
Не безумец Икар. Зря это определение. Он --первопроходец и изобретатель, герой древнего мифа и по сути "фрик".
Просто ему не повезло тогда , а нужных парашютов ещё не наизобретали.
И вроде с ним ещё Дедал (по легенде той ) в испытании участвовал, но этот нюанс могу уже напутать случайно, подзабыл тонкие подробности мифа.
"..весь мир на ладони, ты счастлив и нем.." -вот это было для Икара мотиватором, скорее всего )
Рецензия от:
Бензин
2024-03-28 15:21:17
Але, і є кохання, що жити нам допомагає і іноді приносе щастя нам.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-28 15:20:49
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.