Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-07-21 08:41:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Страшна-нестрашна-ніяка казка

       -Бабусю, а правда, що коли діти не слухаються, то їх забирає страшний Бабай? – запитав Павлик свою бабцю, вкладаючись у ліжко.
       -Дурниці! Звідки ти це узяв? Ніякого Бабая немає і ніколи не було, - запевнила онука бабуся.
       -Так говорить мама мого товариша Олега. Добре, що Бабая немає, а то я не завжди слухняний... - Павлик трохи помовчав, а потім
попросив: - Бабуню, а розкажи мені казку про жахливого Бабая. Ти ж вмієш вигадувати казки?
       -Про страшного і жахливого? А не злякаєшся?
       -А чого мені боятися: я ж у своєму будинку і ти поруч? Розкажи! – наполягав хлопчик.
       -Добре, - погодилася бабуся і почала розповідь:
                                        Послухай: рипить половиця,
                                        І гупає хтось на горищі,
                                        А зараз у двері постукав
                                        Й заглянув до нас у вікно...
                                        А з даху летить черепиця
                                        І падає нижче і нижче...
                                        Бабай це – страшила і злюка!
                                        Він крутиться поруч давно...
       -Ой ні, бабуню, - перебив стареньку Павлик. – Хоч Бабая і немає, а якось стало моторошно... А нехай він краще живе подалі від нашого
дому і людей, наприклад, у темному лісі?
      -Гаразд, - сказала бабця, - тоді початок казки буде таким:
                                        У темному-темному лісі,
                                        У темній-претемній хатині,
                                        Живе противнючий, страшнючий
                                        І злющий-презлющий Бабай.
                                        Похмурий, горбатий і лисий,
                                        У сірій завжди одежині,
                                        А погляд у нього колючий.
                                        Хто бачить – кричить: «Ай-ай-ай!»
       -Бабуню, бабуню, - знову зупинив Павлик розповідь, - а давай, закинемо Бабая у море, щоб він до дітей дістатися точно не міг?
       -Добре, - посміхнулася старенька. - У море - так у море! То слухай:           
                                         У синьому-синьому морі
                                         Бабай зі страшними зубами
                                         Медуз різнобарвних ганяє,
                                         Хоч сам і не знає, чого.
                                         У хвилі пірнає прозорі
                                         І рибу хапає руками,
                                         Акул, як зустріне – кусає!
                                         Ті дуже бояться його.
       -Бабай акул кусає! – розсміявся онук. – Оце ти вигадала! А тепер нехай він поживе у горах і там усіх жахає!
       -Бідний Бабай! Мені його вже навіть жалко, - підхопила гру бабуся. – Ну, якщо наш герой живе у горах, то початок казки буде таким:
                                         Де хмари, мов вівці гуляють, -
                                         У горах високих-високих
                                         Є дика холодна печера
                                         (А точно не знаю я, де).
                                         Це сховок страшила Бабая.
                                         Обридливий, дуже жорстокий
                                         Щодня на обід і вечерю
                                         Він яйця орлині краде.
       -Бабусю, - озвався Павлик.
       -Ну що знову не так? Що ти ще вигадав?
       -А давай ми покараємо Бабая за те, що він лякає дітей! – запропонував хлопчик. – Нехай тепер він сам усіх боїться і від усіх ховається!
       -Так до дітей ми ще жодного разу не  дійшли, бо топчемося на початку казки! От морока! Гаразд, я спробую, онучок, - бабуся на хвилинку
замислилась і почала нову розповідь:
                                         Живе у норі й ледве дише
                                         Худющий, нещасний, патлатий,
                                         Голодний Бабай, адже вийти
                                         Боїться з нори і на мить.
                                         Сміються над ним навіть миші:
                                         «Виходь, боягузе, гуляти!»
                                         А він: «Біля нірки не стійте!» -
                                         І знову від страха тремтить.
       -Бабуня, а давай, перевиховаємо Бабая! Ніби-то йому стало соромно, що він лякав і хапав дітей, і він став добрим-предобрим! – знову
перебив бабцю Павлик. - Ну, будь ласка, бабусенька! Більше нічого не буду вигадувати!
       -Що ж, добрий, так добрий... Тоді буде так:
                                         У полі, в далекому краю,
                                         Де вітер колише пшеницю,
                                         Побачити можна нерідко:
                                         Бабай випікає млинці.
                                         Щодня на обід до Бабая
                                         Приходять сусідки-лисиці,
                                         Злітаються дрофи й куріпки,
                                         Й малі гомінкі горобці.
       -Ну що, тепер, нарешті, так? – запитала бабця у онука.
       -Угу... – відповів хлопчина і заснув.
       Бабуся погладила його русяву голівку і лагідно сказала:
       -Сонечко моє, немає ніякого Бабая. Ніколи і нічого не бійся. Казку ми з тобою так і не склали, ні страшну, ні нестрашну. Вона у нас
вийшла ніякою, бо її не було. Може, продовжимо завтра? Солодких снів тобі, мій любий!
       
       

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1759

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Виктор Шталь

Познавательно!!! Теперь буду знать чем и как внука пугать.
:)

2019-11-15 20:12:02

Раиса Татаркова

2019-11-16 22:12:06

Виктор Шталь

2019-11-16 22:39:10

Всеволод

Мене нахабно осміяти?
Мене топити і лякати??
Чекай-но, авторко, чекай
Мене у гості.
Злий Бабай.


Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5

2018-07-21 09:56:56

Раиса Татаркова

Дуже дякую вам за такий кумедний відгук!

2018-07-21 15:45:33

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений