"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-07-24 08:14:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Розділ 1
«Присягаюся, потвора
За котом прибігла вчора.
Ніби динозавр, вона —
Злюща-злюща і страшна,
Довгонога, не кудлата!
А стрибає коло хати,
По просторому двору,
Мов звичайне кенгуру.
А за вухами є зябра...
Що й казати — чупакабра!
Як коза, вона на зріст,
Має лисий, довгий хвіст».
Баба Мотря аж присіла:
«Може, то нечиста сила?
Роги в неї є чи ні?»
«Є, звичайно, теж страшні!
Нявкає потвора та:
З’їла ж нашого кота...»
«І собаку?» «Ні, собака
Десь забігла з переляку,
Не сказавши навіть «гав».
Я її ще не шукав.
Ой, яка ж звірина дика!
І вона, мов кінь, велика!»
«Ти ж казав, що, як коза!»
«Я такого не казав! —
Дмитрик бабцю запевняє. —
Говорю лише, що знаю:
Ніби кінь, вона така...
А на морді ще й луска!
Ані мама, ані тато
Не виходять більше з хати.
Ну а я як гарний син
Йду оце у магазин.
Годувати мушу рідних,
Переляканих і бідних...
Збігаю туди за мить,
Доки чупакабра спить».
Розділ 2
«Ой, же лишенько! Ой, люди!
Що тепер із нами буде?!» —
Баба Мотря, мов стріла,
Облетіла півсела.
Поспішають молодиці
На страшила подивиться;
Чимчикують дідусі,
І бабусі йдуть усі;
Діточки біжать, дівчата
До петренківської хати;
Йдуть цікаві парубки,
Молоді чоловіки
(Ще й без остраху — сміливо):
Хочуть бачити те диво.
Ось уже й Петренків двір,
Саме там — жахливий звір.
«Гей, Ганнусю! Гей, Іване! —
Кличуть люди з-за паркану. —
Обізвіться — чи живі?
Де ховаєтеся ви?»
«Що це — сходини чи свято?
Чом це вас тут так багато? —
До воріт іде Іван. —
Люди, що за балаган?»
Баба Мотря підступила
Й зразу перейшла до діла:
«Чупакабру покажіть!
Син казав, вона ще спить».
«Синку, де ж абракадабра?
Тьху ти! Де тут чупакабра?
Люди що, прийшли дарма?»
Сина ж у дворі нема:
Заховався за колоду,
Що лежить в кінці городу.
«То, виходить, обдурив...» —
Натовп зразу загудів.
Хто гнівиться, хто регоче,
Хто провчити хлопця хоче!
«Про піраній у ставку,
Про русалок на піску,
Про кота, що розмовляє,
Про появу водограю
Чули ми уже колись.
На брехню знов повелись!
Не дурні ж, здається, люди...» —
Чути в натовпі усюди.
«Чупакабра — це не кіт! —
Зауважив сивий дід. —
Вже не раз про ту звірину
Говорили по новинах.
Ми й подумали, й до нас
Забрела тепер якраз
Ця тварина невідома...»
Згодом люди всі додому,
Вкрай ображені, пішли
Й вибачень не прийняли.
Розділ 3
Вечоріє. Двері — рип,
І мостин почувся скрип.
Батько каже: «Бачиш, мати:
Наш синок зайшов до хати —
Чупакабри посланець,
Сумнозвісний брехунець.
Що ж ти людям, сину, слухай,
ЛОкшу вішаєш на вуха?!
Ти набрав у рот води?
Чом мовчиш? Іди сюди!
Виправдань тобі немає,
З чим тебе й поздоровляю!
Зараз покладе кінець
Побрехенькам ремінець.
Скільки ж буде це тривати?!»
«Я жартую просто, тату...»
Батько ремінь зняв з штанів:
«Мабуть, я не зрозумів...»
«Прошу, зачекай, Іване.
Зробиш сам тоді погано.
Хто усім брехати звик —
Довгий матиме язик,
Як краватка, довжиною.
Це ж відомо нам з тобою!
Так буває з усіма,
В кого совісті нема, —
Зупинила батька мати. —
Хай іде й лягає спати».
Розділ 4
«Просинайся вже, брехун! —
Каже промінь-лоскотун. —
Ох, який чудовий ранок!
ЛОкшина є на сніданок!»
На плиті каструля: «Дзень!
Прокидайся! Добрий день,
Брехунець мій любий, милий!
Я смачного наварила.
Подивись: усе село
ЛОкшею вже замело!»
ЛОкша лізе з каструляки,
Лізе, ніби з переляку!
До дверей вже доповзла,
На подвір’я потекла
(З маслом, свіжа і гаряча).
«Що це? Я ж не сплю неначе...»
Хлопець — до люстерка! Зирк —
На очах росте язик!
Він — на двір, по допомогу,
А ніде нема нікого.
Тільки з лОкшини «ріка»
Поспішає до ставка,
Й де-не-де лежать собаки.
Переїли забіяки!
На деревах і кущах,
На дахах і на дротах —
ЛОкшина висить усюди.
Що ж тепер зі світом буде?!
Сяє сонце золоте,
А язик Дмитра росте!
Довжиною вже з краватку,
Ту, що надіває татко.
А за декілька хвилин
Він доріс аж до колін.
Тут з’явилася з-за рогу,
Перескочила дорогу
Чупакабра хижа й зла.
«Ти покликав — я прийшла!
В тебе совісті немає! —
Чупакабра заявляє. —
Зябра, риб’яча луска!
Кажеш, хлопче, я така?!
Я потвора злюща й дика?
Що тремтиш, немов осика?»
(А сама ось-ось плигне!).
«Урятуйте ви мене!» —
Дмитрик крикнути не може:
Зачепивсь за огорожу
Й тягне до землі язик.
«А-а-а!» – лише почувся крик,
І... прокинуся хлопчина.
«Чом кричиш? Що сталось, сину?
Ти увесь від поту змок.
Щось наснилося, синок?» —
До Дмитра схилилась мати.
«Я не буду більш брехати!»
Виправився брехунець
Тут би й казочці кінець.
Та не тільки гарне сталось.
Витівка не забувалась
(А інакше те село
І селом би не було!),
І до імені хлопчини,
Ніби другу половину,
«Чупакабра» додали —
Хлопцю прізвисько знайшли.
Чи забудеться? Як знати...
Врешті, сам же й винуватий...
История cоздания стихотворения:
Любовь, если она
настоящая, не имеет
конечного завершения, она
бесконечна даже за
порогом смерти... Стихи замечательные |
Рецензия от: Наташа Карлисано 2024-04-20 09:59:33 |
Сопереживаю общую беду и общую веру в победу |
Рецензия от: Наташа Карлисано 2024-04-20 09:55:38 |
Гарний вірш. Підтримую. |
Рецензия от: Всеволод 2024-04-20 09:48:22 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |