Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-09-06 11:12:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Де ростуть макарони (віршоване оповідання)

              Розділ 1
«Ти – чомучка!» - каже тато,
Бо про все питаю.
Все на світі хочу знати,
Та всього не знаю...

Де бере яєчка курка?
Пес чому кудлатий?
Як з’явилися у Мурки
Дітки-кошенята?

А чому то день, то нічка,
То зима, то літо?
Звідки у річках водичка
Сонечком зігріта?

І чому улітку спека?
Де зайці зимують?
Тато й мама недалеко,
Та мене не чують.

Татко мій за монітором,
Каже, що працює.
Сто дітей спитали б хором –
Не відреагує...

Взагалі-то він хороший,
Це мені відомо.
Тільки  заробляти  гроші
Мусить навіть вдома...

І у мами теж робота
(Й говорити  годі!).
Кожен день вона в турботах
Вдома й на заводі.

Взагалі-то рідній нені
Я допомагаю.
Та на мене часу в неї
Все одно немає...

          Розділ2
Якось макаронів гору            
Наварила мама.
А до них є помидори
Разом з огірками.

Повечеряємо  вкупі:
Мама, я і тато.               
«Нене, я, щоб не забути,
Хочу запитати:

А чому зоря  рожева?
Як живуть ворони?
На кущах чи на деревах
Стигнуть макарони?»

Здивувався  тато: «Боже!» -
Вимикнув комп’ютер.
З’ясувалося, що може
Він мене почути!

«На кущах чи на деревах? –
Повторив мій тато. –
Ні - роботі, так – перерві! –
Мушу показати!

Скільки можна працювати?!
В мене ж є дитина!
Будемо відпочивати,
Обіцяю, сину!

Я відпустку взяти в змозі.
Їдемо на море!
І побачиш по дорозі
Макаронне поле».

             Розділ 3
Ми за містом на рівнині,
Ось тополі-стражі.
Нас чекають море синє
І піщані пляжі.

Тато зупинив машину:
«Головна зупинка!
Тут і вийдемо, мій сину,
Десь на півгодинки.

Он поглянь: до небосхилу,
Скільки  бачить око,
Котить золотаві хвилі
Полечком широким

Вітерець легкий, привітний.
Поле, ніби сонне,
Під спекотним сонцем літнім –
Поле макаронне.

Це зростає, мій синочку,
Золота пшениця.
Колосок до колосочка,
Як це і годиться.

Скільки треба праці й сили,
Щоби із землиці
Виросла й заколосилась
На ланах пшениця!»

Взяв я в руки колосинку,
Мак зірвав червоний.                          
«Чим  здивований, мій синку?»
« Де ж ті макарони?»

Тато з мамою сміються:
«Стигне ще пшениця.
Макарони де беруться –
Поки таємниця...»

           Розділ 4
Море гнало хвилі дужі
З гребінцями з піни.
В морі плавали медузи,
Гралися дельфіни!

Чайки білі швидкокрилі
Ніби  господині.
Їх гукали моря хвилі,
Сонце й небо синє...

Час, на жаль, так швидко плине,
Як усім відомо.
Нас везе назад машина.
Шлях уже знайомий.

Вітерець легенький віє…
Макаронне поле
Ось нарешті золотіє.
Поле… напівголе!

«Бачиш, сину, незвичайні,
Як для міст, машини? -
Тато каже. - Це комбайни.
Поля половину

Вже пройшли, але до нічки
Не одну ще тонну
Стиглої зберуть пшенички,
А, мабуть, вагони.

«А що далі буде, тату?»
«Золоті зернята
Повезуть на елеватор
Й будуть зберігати.

Змеле  зібрану пшеницю
Мукомельня згодом.
Заберуть муку крамниці,
Фабрики й заводи,

Макаронні (будеш знати!)
І, звичайно ж, хлібні.
Щоб людей нагодувати,
Борошно потрібне.

І поїдуть у крамницю
Запашні та гарні
Білі свіжі паляниці
Прямо із пекарні;

Булки, бублики (будь ласка!)
І батони різні;
А на свято, то ще й паски
Просто дивовижні;

Локшина і макарони,
Мушлики та ріжки.
Знайдуть всі без перепони
До столів доріжку!»

«То виходить, чуєш, тату,
Макаронне поле
Можна й хлібним називати,
Можна й лавашовим?»

«Пряниковим, тістечковим, -
Вже рахує мама. -
Пироговим, пиріжковим!
Вірно це так само!

Поле слойок, тортів, кексів
(Поле пречудове!)
І ватрушок, і рулетів,
Поле вергунове!

Піци, печиво, соломка,
Рогалі з повидлом,
Вафлі, пончики солодкі –
Скрізь мука потрібна!

Це ми знаєм  достеменно.
І скажу доречно:
Це є поле і пельменне,
Й поле чебуречне!»

Ну а що ти любиш їсти
На сніданок з ранку?»
«То це поле золотисте
Й поле каші-«манки»?!

«Полічити  зможе  кожний
(Каша не остання!),
Що з муки зробити можна,
Що – із додаванням»...

Розповідь добігла краю...
То ж прийміть поклони:
Земле, у якій зростають
Хліб та макарони;

Пшениченько золотава
(Ні, найзолотіша!
Ти і їжа наша, й слава,
Й скарб наш найцінніший!);

Хлібороби. ( Їхня праця
Дуже необхідна.
Щоб пшеничка піднялася,
Скільки сил потрібно!
            
             Розділ 5
Ось нарешті ми і вдома!
Ніченька надворі.
Вийшов місяць (мій знайомий),
Висипали зорі.

«На добраніч, любий сину!» -
Кажуть мама й тато.
Та яка ж м’яка перина!
Як же хочу спати!

«На добраніч, тато й нене!»
Мов вітрець хтось диха...
Це навшпиньках вже до мене
Сон крадеться тихо...

І дорога, й поле сняться,
Й колосків мільйони,
А на стеблах колосяться
Диво-макарони…

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 557

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

артемия

Замечательная поэма хлебу! Рая, очень хорошо! Удачи и вдохновения!

2018-09-06 18:11:39

Раиса Татаркова

Спасибо, Артемия!

2018-09-06 19:44:58

артемия

Извини, поэма о хлебе или ода хлебу

2018-09-07 14:36:02

Юрий Роновский

Раечка!Представил себе малюка, ищушего в поле растущие макароны...Когда был маленьким, рассказывали родители, считал(а они подсмеивались надо мной), что изюм и повидло добывают из булочек...Понравился такой любопытный парнишка и его родители...И стих, хотя, учитывая объём, его можно поэмой назвать...Всего тебе наилучшего, Раечка!)))

2018-09-06 17:09:20

Раиса Татаркова

Спасибо за прочтение, отклик и смех по поводу изюма из булочек. Я называю подобные вещи, хоть это и неправильно, рассказом в стихах.

2018-09-06 19:43:44

Юрий Роновский

2018-09-06 19:50:07

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений