UA
|
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-10-17 08:29:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Гудзик (віршована казка)
Розділ 1
Чорні крила, білобока
Над двором летить сорока:
«Що це на землі блищить?»
Вниз спустилася за мить.
«Ґудзик! Дуже пригодиться
Для моєї він скарбниці.
У гніздечко понесу
Я блискучу цю красу!»
Ґудзик швидко підхопила
І додому полетіла.
А назустріч їй – сусід,
Що шукав собі обід, -
Ворон чорний, галасливий:
«Що несеш таке красиве?»
«Мабуть, в тебе мало справ,
Що до мене ти пристав!
Ґудзик, гарний і яскравий!
Ти дивись, який цікавий!»
«Не лови, сороко, гав!
Де ж твій ґудзик?» «Ой, упав!»
Приголомшена сорока:
Ґудзик вже не бачить око!
Ворон засміявся й зник.
От пернатий жартівник!
Покотився ґудзик з гірки,
Впав до мишачої нірки.
Кіт на мишу чатував,
Поруч у кущах лежав.
Мишка вискочила з хати:
«Ґудзик! Ось з чим буде грати
Мишенятко досхочу!
Ґудзик в нірку закочу,
Круглий, золотий, блискучий!
Мій синок за грою скучив!»
Кіт з кущів на неї – плиг!
А схопити і не встиг!
Миша швидко заховалась
І котові не дісталась.
Облизнувсь похмуро кіт:
«Втік від мене мій обід!
Що ж вона тягла у нірку?
Ґудзик! Точно, ось дві дірки.
Колір золотий. Краса!
Та не сир чи ковбаса!»
Кіт потилицю почухав:
«Хоч лизни, а хоч понюхай:
Це – непотреб! Хай лежить!
О, Мухтар кудись біжить!
Настрій гарний, ще й до того
День народження у нього».
«Нявчику, тобі привіт!»
«Будь здоров!» - вітає кіт.
«Поспішаю у крамницю.
Пригостити, як годиться,
Треба ж (бо чимало їх!)
Гостювальників моїх
Прийде ввечері до будки.
Ну, бувай! Побіг я хутко!
Нявчику, приходь і ти!»
«Дякую... А що ж нести
В подарунок буду я?
Бідна ж вся моя сім’я!
Кіт я зовсім небагатий!»
(От неправда! Жаднуватий!)
«Іменинник запросив –
Щось тепер йому неси... -
Кіт бурчить собі й мудрує: –
Ґудзик! Ось що подарую!
Гарний, круглий, золотий!
Де б знайшов Мухтар такий!
Вечір, врешті, зовсім близько.
Попрошу найбільшу миску
І наїмся, і нап’юсь,
І, як слід, повеселюсь!»
Розділ 2
Цокає «тік-так» годинник.
Жде гостей вже іменинник.
Захиталася трава.
То не кіт біжить бува?
Дійсно, Нявчик поспішає.
«З днем народження! - вітає
І пакунок подає. – Там тобі дарунок є!
Радий будеш ти, Мухтаре,
Що цю річ отримав даром!»
Каже пес: «Так він пустий!»
«Що ти! Лапу опусти!»
«Ґудзик... Що ж із ним робити?
Нікуди ж його пришити...»
«І не треба! Ось сюди –
На поличку поклади
І милуйся ним охоче.
Хай твої радіють очі!
Ще позаздрить все село,
Що тобі так повезло!
Щастя ти свого не знаєш!
Чим сьогодні пригощаєш?»
Приголомшений Мухтар:
Ну і дар, оце так дар!
«Що ж, прийми мою подяку!» -
Нявчику сказав собака.
«Добрий вечір! Вчасно я?»
«Так, сусідонько моя!»
Це прийшла дворняжка Жучка.
Зазвичай – кусюча злючка,
А тепер (таке бува!)
Подобрішала. Дива!
«Ось, Мухтаре, подарунок...
Ну, хутчій бери пакунок!
Поїси ти залюбки
Ці цукрові кісточки!
З днем народження, мій друже!»
«Дякую! Я вдячний дуже!
От потішити змогла!
Навіть слина потекла!»
В дірку у паркані лізе
Мила кішечка Маркіза.
Хвостиком і круть і верть!
А яка ж пухнаста шерсть!
«Ось тобі, Мухтаре, вата,
Щоб шпарини затикати.
Літечко коли мине,
Ще згадаєш ти мене!
Має це тебе зігріти,
Як задує взимку вітер.
Обійшла увесь базар!»
«Дякую, – сказав Мухтар
І зворушено і чемно, -
Дуже це мені приємно!
Вчасно ти прийшла якраз.
Буде весело у нас!»
Пес кудлатий шкандибає,
З днем народження вітає.
Всі його боялись страх!
Це колись, а зараз Граф
(Звали саме так собаку)
Аж ніяк не забіяка.
Він заслаб і постарів,
Часом кличе лікарів,
Гавкає вночі – не спиться,
Сам усіх давно боїться.
Чимось по землі – торох!
«Це – нашийник! Він від блох.
І коти й собаки знають,
Як ці блохи дошкуляють!»
«Дякую! А друг мій де?
Чом Барон ще не іде?
От запізнюється знову!»
«Гей, Мухтаре, будь здоровий!»
Хвіртка скрип – прибіг Барон,
Гавкнув і злякав ворон.
«Ти мене чекав не марно.
Я дарую миску гарну.
Глянь: велика і нова!»
«Вдячності прийми слова!»
«Ще візьми, мій друже, свіжу
І смачну собачу їжу!
Як, Мухтаре, ти живеш?
Чи покажеш нам?» «Авжеж!
Звісно, в мене тут не царство.
Маю скромне господарство».
Ходять гості по двору,
В будочку зайшли стару.
Тут – кімната, там – горіще.
«Ґудзик... Він тобі навіщо?
На поличку ще й поклав, –
Це Барон питає, – гав!»
«Ґудзик теж є подарунок!
Ох, і зголоднів мій шлунок!
Друзі, я приготував
Вам смачних багато страв.
Ви не їли їх ніколи.
Гості, всіх прошу до столу!»
«Ґудзик... Що це: жарт чи гра? –
Йде собі й міркує Граф. –
Навіть золотий чи срібний,
Він собаці не потрібний!»
Кіт одразу остовпів.
Мабуть, дещо зрозумів...
На траві столи стояли,
А на них – всілякі страви.
Гості всілись за столи
І поїли, й попили.
Частував господар вдячний.
Не було коту лиш смачно,
Хоч, звичайно, їв і пив.
«Подарунок не купив... -
Думав Нявчик. – Просто сором...»
Потім всі співали хором,
Танцювати почали,
Аж хиталися столи.
Нудно не було нікому.
А вночі пішли додому.
Проводжав до хвіртки їх,
Гостювальників своїх,
Сам господар. Ті сказали:
«Гарно ж ми погостювали!»
Розділ 3
Хазяйнує всюди ніч.
Стиха десь пугукнув сич.
Цвіркуни співають знову
Чарівну всім колискову.
Безліч зоряних стежок!
В небі місяця ріжок,
Мов велика закарлючка.
Спить Мухтар, заснула Жучка,
Бачить вже не перший сон
В халабудині Барон,
Спить давно Маркіза-киця.
Графу знову щось не спиться –
Не вгаває: «Гав-гав-гав!»
(Хоч би інше що сказав!
Ніби він не Граф, а Гавчик!)
Крутиться у ліжку Нявчик:
«От я сорому зазнав...
Казна що подарував!»
Забринів ясний світанок,
Зазирнув у вікна ранок.
Ніченьці настав кінець.
Позіхає вітерець,
Сяє сонечко довкола,
Загули в садочку бджоли.
Нявчик швидко з ліжка встав
І надвір попрямував:
«Магазин уже відкритий.
Дещо зможу я купити».
Грає дзвоник: «Дінь-ділень!»
«Продавчине, добрий день!
Маю я достатньо грошей.
Дайте килимок хороший!
Дякую!» - І вже за мить
До Мухтара він спішить.
«Гей, Мухтаре, будь здоровий!
Я подумав, що чудовий
(Так хвилююсь, що аж змок!)
Не завадить килимок
І тобі, й твоїй оселі:
М’яко, тепло, сни веселі
Снитись будуть кожну ніч.
Ось бери - корисна річ!»
«Ой, яка ж тобі подяка,
Бо підстилка вже ніяка!» -
Радісно Мухтар сказав.
«Тільки ґудзик я б забрав...
Сам не знаю, що зі мною...
Витівка була дурною...
Ти, Мухтаре, вибачай...»
«Добре, гудзик забирай, –
Весело Мухтар загавкав. –
Поклади його на лавку».
Нявчик зразу ж так зробив.
З неба срібний дощ полив,
Спершу стиха, потім дужче.
Почалася справжня хлюща.
Мокне ґудзик під дощем.
Знайде ґудзик хтось іще...
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1211
Рецензии
п.с. Раїса, тільки з нашийником, мені здається, ще покрутити треба. Він не може по землі торохтіти. Ланцюг може, але на антиблошиний нашийник ланцюг не чіпляють.
похоже, пуговички, колечки и пр. только сорокам и нужны )
написано легко и увлекательно!
Гудзик...Цап...Отак, нівроку...
Круговерть гудзиків у природі... Сподобалося, Раєчко!)))Удачи и вдохновения!)))
| Прекрасная шутка! Удачи, Сергей! |
| Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-18 12:35:44 |
| Тиша нам сьогодні зась,
ворог у порога. Наздогін хвороба нам вказує дорогу. Тримайся, брате Едуарде. Нам треба дочекатись Перемоги! |
| Рецензия от: Михайло Вечера 2024-04-18 11:28:47 |
| Дают эксперты нам
советы, С уборной, из куска газеты. |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-18 11:21:15 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
| Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |