UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-11-16 12:25:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Кіт-воркіт (віршована казка)
Розділ 1
Розбудило сонце світ.
З ганку ледве злазить кіт.
Він, гладкий і волохатий,
На подвір’я вийшов з хати,
Погуляти хоче з ранку
Після гарного сніданку.
А наївся непогано!
З морди злизує сметану,
Як коту й робити слід.
Круглий, ніби м’яч, живіт!
Переїв воркіт смачної
Риби разом з ковбасою
Так, що й дихати вже важко.
Ледве суне бідолашка.
Відігнав від себе муху
Та потилицю почухав,
І подибав у квітник,
Де завжди лежати звик
Після їжі спозаранку.
У кота тут є лежанка,
Під жасминовим кущем.
І чого бажати ще?
Не безхатько, не побитий,
Задоволений і ситий!
Як блищать на сонці роси!
Пахнуть квіти, в’ються оси,
Пурхають веселі бабки,
Квітнуть де-не-де кульбабки.
В нього тут котячий рай –
Вік живи і не вмирай!
Розділ 2
Кіт розлігся, мружить очі
Й задоволено муркоче.
Вітерець легенький дує,
Навкруги життя вирує.
Ось малесенька комаха,
Звичайнісінька мураха,
Тягне паличку кудись.
Скучно… Вгору подививсь.
Баче кіт жасмина гілку,
В квітці порається бджілка.
Он летить мала пір’їна,
Біло-сіра голубина,
Покрутилась, впала вниз.
Кіт пір’їну перегриз,
Просто так, бо нудно дуже.
Звідкіля вона – байдуже.
Хай лежить, якщо упала.
Пташенят чекає пара,
І голубка у гніздечку
Вже висиджує яєчка.
Голуб цілий день літає,
Для голубки корм шукає.
Кіт поспати, мабуть, хоче –
Позіхнув, заплющив очі.
Вгледіла його бджола,
Задзижчала-загула:
«Знову тут лежиш, неробо?
Мабуть, це якась хвороба,
Бо не можна ж в світі жити
І нічого не робити!
Я й мої сестрички-бджоли
Облітаємо довкола
Квіти запашні й барвисті,
Щоб нектар солодкий, чистий
До краплиночки зібрати,
Мед зробити й людям дати.
Він цілющий і солодкий.
Нам здається день коротким –
Стільки маємо роботи.
Час летить, а ми в турботах.
Ледарі мене дратують!
І за що тебе годують?»
«Та лети, куди летіла!
Не твоє бджолине діло!
Знай: мене хазяйка любить
І годує, і голубить!
Адже я такий красивий:
Сам пухнастий, вуса сиві;
Очі жовті і великі;
Погляд лагідний, не дикий;
Пазурці тоненькі, гострі;
Ніби віяло, мій хвостик.
Поталанило мені,
Як нікому із рідні!»
Сіла бджілочка на ясень:
«Що ж, бувай, ледащо-красень!
У свою бджолину хату
Полечу, бо справ багато!»
Розділ 3
Сонце котиться по небу,
Тінь втекла. Вставати треба:
Під кущем вже стало жарко:
Не закрили сонце хмарки.
Знехотя підвівся кіт
І потьопав до воріт,
Де стояла конура,
Не велика й не мала.
Халабудина така –
Це будинок для Сірка.
Щось господаря не видно.
Де це пес, кудлатий, спритний?
Кіт улігся у тіньочку.
Ось ідуть курчата й квочка.
«Ой, котище волохатий!» –
Запищали враз малята.
Дзьобики свої розкрили
Й поховалися під крила
Рятівні матусі-квочки
Донечки її й синочки.
«Ви не бійтеся, дурненькі!
Кіт, звичайно, не маленький,
Та послухайте мене:
Він ніколи не плигне,
Бо давно вже, рідні діти,
Розучився це робити.
Вештається по двору,
Розважає дітвору,
Поблукає де-не-де,
А набридне – їсти йде.
Не стрибне на вас нізащо!
Це не кіт, а так… ледащо!
Курочки несуть яєчка.
Ось тому зерно і гречку
Господиня нам дає.
А від нього користь є?»
«Аж не вистачає слів! –
Кіт від злості зашипів. –
Ти дивись, яка цікава!
Не твоя це, курка, справа,
Бо мене хазяйка любить
І годує, і голубить!
Адже я такий красивий:
Сам пухнастий, вуса сиві;
Очі жовті і великі;
Погляд лагідний, не дикий;
Пазурці тоненькі, гострі;
Ніби віяло, мій хвостик;
Не потрібні зовсім тапки:
Є подушечки на лапках;
Прикрашають спинку смужки;
А які чудові вушка!
Поталанило мені,
Як нікому із рідні!»
Розділ 4
«Що за крик аж до небес? –
З конури вилазить пес,
Роздратований, сердитий. –
Що вам, нічого робити?
Цілу нічку я не спав,
Дім і двір охороняв!
Ох, життя моє собаче!
Та таку вже маю вдачу –
Людям віддано служити,
А за це завжди я ситий.
«Ой, пробач, Сірко! Привіт!
Завинили…» – каже кіт.
Курка вибачилась теж:
«Винуваті ми, авжеж.
Всі за мною йдіть, курчатка –
Любі хлопчики й дівчатка!»
Квочка діток повела,
На останок додала:
«Нічого коту робити,
Тільки цим і знаменитий!
Працювати він не вміє!»
Кліпають котячі вії.
«Я піду, бо вже обід…» –
Лиш сказав собаці кіт.
«Чуєш, Мурчику, гадаю,
Курка рацію все ж має,
Бо не робиш ти нічого, –
Обізвався пес до нього. –
Спиш, гуляєш та їси,
Шубку лижеш для краси».
«Не твоє собаче діло!
Я найкращий! Зрозуміло? –
Хмикнув кіт, хвостом махнув. –
Пес, вважай, що я не чув
Звинувачення дурні.
Просто заздриш ти мені,
Бо мене хазяйка любить
І годує, і голубить!
Адже я такий красивий:
Сам пухнастий, вуса сиві;
Очі жовті і великі;
Погляд лагідний, не дикий;
Пазурці тоненькі, гострі;
Ніби віяло, мій хвостик;
Не потрібні зовсім тапки –
Є подушечки на лапках;
Прикрашають спинку смужки;
А які чудові вушка!
Як нікому із рідні,
Поталанило мені!
Знають всі, дорослі й діти,
Як я вмію муркотіти.
Я на ліжечко вмощусь,
Я калачиком скручусь,
Навіваю господині
Та її малій дитині
Сон солодкий, чарівний.
Ось я кіт-воркіт який!
Ти, Сірко, мене не вчи!
Як поводишся вночі?
Заважаєш хазяям,
Курям, свиням, голубам
В час нічний відпочивати –
Гавкаєш навколо хати!
Від такої охорони
Випадають з гнізд ворони!
А мені хоч з неба грім –
Я піду й таки поїм!»
Розділ 5
Пообідавши, як слід,
На дивані влігся кіт
(Заморився він неначе!),
Спав і сни цікаві бачив.
Лиш надвечір вийшов з хати
На подвір’ї погуляти.
Потинявся по двору,
На собачу конуру
Подивився він спогорда.
У сметані знову морда.
От вдалось його життя!
Купу обігнув сміття,
Грядочки, де ріс часник,
І проскочив повз курник
(Тільки б не зустріти квочку!),
Обійшов з водою бочку,
Вкритий квітами бузок
Та поплентався в садок.
Оминувши кущ ожини,
Кіт улігся під малину.
Ось лежить воркіт і мріє.
Тут травичка зеленіє,
З вишень, яблуньок легкі
Облетіли пелюстки,
І тепер, немов з води,
Листячко росте й плоди.
Соловейко десь щебече,
На даху гніздо лелече,
Жаби, чутно, як у річці
Репетують у водичці.
Раптом шурхіт чує кіт,
Нашорошився воркіт.
Бачить: з купи гілочок
Виглядає їжачок.
Невеличкий він на зріст,
Має вушка, куций хвіст,
Очки жваві і маленькі,
Лапки сірі, коротенькі,
А на спинці їжачок
Носить безліч голочок.
Кіт сказав: «А я злякався!
І куди це ти зібрався?»
«Ох, і дивне запитання!
Як куди? На полювання!
Знаєш, скільки я вже з’їв
У садочку шкідників?
Навіть не перелічити!
Неспокійно мають жити
Гусінь, різні слимаки
І стоноги, і жуки.
Я садок охороняю,
Ось таку роботу маю.
Сад віддячує мені:
Влітку яблука смачні,
Грушки падають до лапок.
Смакота й чудовий запах!
Вдень я сплю, вночі працюю.
Ось домівку ремонтую.
Нанесу суху траву
Я у хижку, де живу.
Замете зима снігами,
Прийде з лютими вітрами,
А мені у теплій хаті
Взимку буде добре спати.
В тебе, мабуть, теж є справи?» –
Їжачок спитав ласкаво.
«А навіщо це мені?
От думки твої смішні!
Не працюю зовсім я:
Доленька така моя!
Хвостиком лиш покручу –
Їм і п’ю я досхочу,
Бо мене хазяйка любить
І годує, і голубить.
Адже я такий красивий:
Сам пухнастий, вуса сиві;
Очі жовті і великі;
Погляд лагідний, не дикий;
Пазурці тоненькі, гострі;
Ніби віяло, мій хвостик;
Не потрібні зовсім тапки –
Є подушечки на лапках;
Прикрашають спинку смужки;
А які чудові вушка!
Поталанило мені,
Як нікому із рідні.
Знають всі, дорослі й діти,
Як я вмію муркотіти.
Я на ліжечко вмощусь,
Я калачиком скручусь,
Навіваю господині
І її малій дитині
Сон солодкий, чарівний.
Ось я кіт-воркіт який!
Шерсть моя м’яка на дотик.
Я такий приємний котик!
Трусь об ноги не даремно:
Господині це приємно...»
Розділ 6
«Що за галас?» – кіт здригнувся.
З хати крик такий почувся,
Що на місці він закляк
Через сильний переляк.
Опритомнів за хвилину.
«Це, здається, господиня!» –
Кіт хутчій шмигнув у хату,
Що там сталось, хоче знати.
«Ах, душа твоя котяча,
Безсоромна і ледача!»
На столі аж, господиня,
З переляку губи сині,
Вся тремтить і ледве дише:
«Бігають по хаті миші!
Ах ти, капосний ледащо!
Так, вважаю, буде краще:
Сам собі на полюванні
Забезпечиш харчування.
Як це так? Скажи, чого ти
Не виконуєш роботу?
Я, дурна, його годую –
Він же тільки розкошує:
Спить і їсть та їсть і спить!
Я це виправлю за мить!
Ой, яка ж соромота!»
І загнала в льох кота…
Розділ 7
Вранці курка: « Квох-квох-квох!
Відчиняй, хазяйко, льох!
Мабуть, кіт уже замерз!»
«Та нехай би він пощез!
Дуже я на нього зла!»
Але ляду підняла…
«Де ледащо-задавака?
Ось візьму я лозиняку!»
Глянула хазяйка вниз:
Кіт на сходинці повис.
Знов товстий його живіт.
По драбині лізе кіт.
Мабуть, важко вгору йти.
В роті мишачі хвости!
Господиня посміхнулась,
Невдоволення забулось:
«Котику пухнастий, любий,
У руденькій, гарній шубі!
Оченьки чому сумні?
Догодив же ти мені!»
Вийшов кіт надвір поважно:
Він тепер такий відважний,
Став героєм для усіх,
Лінощі здолати зміг!
Дуже рада господиня,
Раді кури, пес і свині.
Кіт, звичайно, молодець!
Тут і казочці кінець!
История cоздания стихотворения:
Малюнок Тетяни Крючковської
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1581
Рецензии
Творческих успехов Вам.
Рая, при желании всё решаемо.
Доброго вечера Вам.
| Большое спасибо. Очень
хорошо передано
настроение. Лайк.
Дальнейших творческих
удач. Надеюсь, что в стихе речь идёт только об ЛГ. |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-25 01:37:57 |
| Спс. Прямо "Портрет Дориана Грея", только наоборот. |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-25 01:34:27 |
| Непоганий вірш, але мені чомусь здається що милуємося ми місяцем:" місяць на небі, зіроньки сяють", а луна - це акустичне явище, відлуння. |
| Рецензия от: Владимир Новак 2024-04-25 00:18:55 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |