Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-12-03 10:09:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чарівний квітник (віршована казка)

Струменить-біжить водичка:
Тихо котить води річка.
Їй на березі хатина
Посміхається за тином.
Господиня в цій оселі
І привітна, і весела.
Під віконцем кожен рік
Вабить барвами квітник.
Не звичайний, а казковий!
Біля хвіртки – кущ бузковий.
Шкода, що бузок відцвів.
Він мені і розповів
Цю історію, малята.
Є про що вам розказати…
          Розділ 1
Ніч пройшла, настав світанок.
«Добрий день!»» та «Добрий ранок!» –
Всюди чутно привітання,
Так завжди буває зрання.
Мов прозорою сльозою,
Квіти вмилися росою
І під сонце залюбки
Підставляють пелюстки,
Шлють цілунки вітерцю.
З ранку, у годину цю,
Так приємно прохолодно!

Бджілочка летить голодна,
В лапках – крихітне відерце.
Дуже щедре в неї серце!
«Незабудки, добрий ранок!
Прилетіла на сніданок
Я із вулика – із хати.
Чи дозволите збирати
Ви мені солодкий сік,
Як учора і торік?»
«Так, будь ласка, Бджілко-панно!
Щось сьогодні ви зарано.
Як сім’я? Як там домівка?»
«Дякую, все добре», – Бджілка
Шанобливо відказала
І нектар збирати стала.
«Всі ми раді вам завжди.
Прилітайте ще сюди! –
Квіти додали, крім того: –
Пані Бджілко, вам смачного!»

Он джмелі й кусючі оси
П’ють ранкові краплі-роси.
Мухи, бабки і жуки
Теж летять на пелюстки  –
Хто за ділом, хто без діла.
Ось весела бабка сіла
На стеблиночку охоче,
І її великі очі
Розглядають квіточки:
«Ох, і гарні ж ви які!»
Здійнялись прозорі крила –
Й бабка муху вже зловила!

Коник швидко пролетів
І на квіточку присів:
«Гей, Дзвіночку! Добрий день!»
«Здрастуй, Коник! Дінь-ділень!»
«Ти дозволь мені, Дзвіночку,
Відпочити у тіньочку.
Пожалій… Мені чоло
Сонце дуже напекло…»
«Прошу, швидше під листок.
Там і знайдеш холодок ».
«От спасибі, врятував!
Ти хороший, я це знав!»

Тріпотять маленькі крила –
Це метелик жовто-білий
З квітки пурхає на квітку,
Як завжди буває влітку.
Тут і там попив нектар,
За смачний солодкий дар
З радістю подякував
Квітам всім однаково.
Звісно, він почув за мить:
«На здоров’я! Хай щастить!»

По стеблині на Ромашку
Піднялась одна Мурашка,
Лапками її лоскоче:
«Добрий вечір! Спати хочу.
Заморилася украй…
Ну, будь ласка, погойдай…»
«Погойдаю, люба, добре.
Ну тримайсь, якщо хоробра!»
  
Тут рожева невеличка
Обізвалася Гвоздичка,
Синьоока і красива:
«Гляньте, друзі, просто диво:
Всі трояндові бутони,
По природному закону,
Червоніють і зростають,
І розкритись поспішають».
«Вочевидь, що зовсім скоро, –
Це Півонія говорить, –
Королева квітника
Буде з нами. Ось така
Близиться  чудова мить.
На добраніч, квіти, спіть…»
          Розділ 2
Невідомо навіть як,
Серед квітів зріс Будяк.
Господині не помітний,
Певний час сидів, не квітнув.
Не по дням, а по годинам
Ця зростала бур’янина.
Гордовитий і пихатий,
У цупких колючих латах,
Злісно він дививсь з кутка
На сусідів з квітника:
«Теж мені, які культурні,
Різнобарвні та фігурні!»
Що не так, чому сердитий?
Сам не міг він пояснити.
«Почекайте, прийде час –
Я безжально знищу вас!
Все насіннячком засію,
Хай лишень воно дозріє!
Мій зросте тут молодняк!» –
Так погрожував Будяк.

Всі його боялись квіти.
Як такого полюбити?
«Ну чому, скажіть, чому
Тут погано лиш йому?» –
Це Півонія спитала.
А Гвоздика відказала:
«Наголошую я вкотре:
Та тому, що нам так добре!»
           Розділ 3
Якось дув нестерпний вітер,
Хилитав дерева й квіти,
Розхитав Будяк-бур’ян.
Як зрадів цей грубіян!
Розгойдався він щосили
(Може, муха укусила?).
«Ой-ой-ой!» – чийсь зойк злетів.
Ось чого Будяк хотів:
Поколоти, щоб боліло
Квіточок зелене тіло,
І вони б достотно знали,
Що погані їхні справи!
«Як болить, горю неначе», –
Жалісно Дзвіночок плаче.
Листячко його в дірках,
А голівка – просто жах:
Ніжна вінчика блакить
Розірвалася за мить.
І обурились Левкої:
«Що ти, капосний, накоїв?!
Ти понівечив красу!»
А з пелюсточки сльозу
Здув принишклий раптом вітер.
«Ну не плач…»¬ – почав жаліти
І легенько колисати.
Теж він трішки винуватий…
«Наш красунчик, бідолашка…»  –
Пожаліла і Ромашка.
«І мені таки дісталось…» –
Це Півонія озвалась.
           Розділ 4
Місяць виглянув з-за хмари,
Вивів зоряну отару.
Хай пасуться зірочки
Аж до ранку залюбки!
Розлітались кажани,
Заспівали цвіркуни.
Ніжні пахощі довкола –
Це розквітли Матіоли
Крихітні бліденькі квіти.
«На добраніч вам, сусіди!» –
Матіола звикла змалку,
Що вона нічна фіалка.
Ніч, чарівна і казкова,
Вкрила і квітник покровом,
Всім дарує прохолоду
Й відпочинку насолоду.
«Спіть, я поруч насторожі…»

Спати лиш Будяк не може,
Чує тихий голосочок:
Плаче жалібно Дзвіночок.
Ще й над вухом хтось шепоче:
«Ти поганим бути хочеш?
Що ж ти наробив учора?»
Блиснуло крило прозоре.
Це метелик пролетів
Чи листок зашелестів?
«Хто ти? Не даєш спокою…»
«Совість, втрачена тобою».
Щось майнуло й стало тихо.
«Як зробив таке я лихо?
Не второпаю ніяк…» –
Цілу ніч не спав Будяк.
Потім чув, як серед ночі
Дощик лив. Зрадів Дзвіночок :
Квіти знову розкрива
З пуп’янків вода жива!
І Будяк попив водиці.
Тільки все одно не спиться…
             Розділ 5
Встало Сонце: «Всіх вітаю!
З днем новим поздоровляю!»
І побігли промінці
По землі в усі кінці.
Тут Будяк (оце так диво!)
Обізвався несміливо:
«Вибачте мені, всі квіти.
Дійсно, ніде правди діти:
Я поводився зухвало,
Совість десь моя пропала…»
(А за мить йому почулось:
«Не сумуй, я повернулась!»)
«Ти пробач мені, Дзвіночку…»
І з блакитного віночка,
Тільки він таке сказав,
Чи дощинка, чи сльоза
Покотилась невеличка.
І бліде Дзвіночка личко
Посміхнулось: «Вибачаю…»

«Добрий день! Не помічають…
Бачу, тут мені не раді.
Чи не буду на заваді?»
Всі застигли нерухомо.
Квітам голос цей знайомий.
«Радість! З нами вже Міранда –
Найчарівніша Троянда,
Наша добра королева,
Справедлива і взірцева!»
«Дуже раді, а не трошки!» –
Враз запевнили Волошки.
«Добре, що радіє всяк.
Наробив біди Будяк?
Гей, Майори! Гей! За мить
Вимагаю я: схопіть
Цю рослину безкультурну,
Вирвіть, віднесіть до урни.
Ти поганим бути звик?
Відправляйся  на смітник,
Де тобі й належить бути,
Бо не добрий ти, а лютий!»

«О, Мірандо пречудова!
Чарівне він знає слово.
Це є правда, а не чутка, –
Підказала Незабудка. –
Слово «вибач». Всі ми чули,
Ледь сказати не забули».
І одразу тихо стало.
«Добре, та цього замало.
Дуже скоро буде бал
І квітковий карнавал.
Прийде хай цей здоров’як.
Там побачим, що і як.
Вирішу: чи пробачати.
Чарівні слова він знати
Мусить всі на ту годину.
Чув наказ? Вчи без спочину!
Що мовчиш, немов закляк?»
«Звісно, чув…» – сказав Будяк.
Буде він не день, не два
Вчити чарівні слова.
          Розділ 6
Роздзижчались до зорі
Невгамовні комарі,
Бо настав вже час казковий,
І почався бал квітковий.
Тільки-но великі крила
Над землею ніч розкрила –
Ліхтарі, мов маячки,
Запалили світлячки.
Взявши скрипочки малі,
Гарно грають скрипалі.
Це веселі цвіркуни,
Раді святу і вони.
Ось метелики злетілись –
Танцювати захотілось.

Квіти плещуть у долоні:
Королева вже на троні.
В неї мантія рожева,
А корона кришталева.
(Чи з прозорої роси?)
Королевою краси
Враз її назвали квіти.
Всі радіють, ніби діти,
І до самого світанку
Танцюватимуть на ганку,
На протоптаних доріжках.
Виросли  і руки, й ніжки
У квіток на ніч одну,
На святкову й чарівну.
В вихорі кружляють квіти.
Як же святу не радіти?

Бал квітковий, бал червневий!
«Чи пробачить королева?» –
Тільки й думає Будяк,
І не радість – переляк
Світиться в його очах,
Ледь від страху не зачах.
Весело музики грають,
А Будяк сидить, зітхає.
Та здригнувся він ураз,
Як почув такий наказ:

«Гей, Майори – вірні слуги!
Приведіть мені під руки
Безкультурну ту рослину,
Ту зухвалу бур’янину,
Рідкісного хулігана,
Задерику й грубіяна!
Іспиту вже час настав.
Швидше, бо багато справ!
Це наказ! Хай буде так!»

«Я пропав…» – зомлів Будяк,
Та зібравши рештки сил,
Він Троянду попросив:
«Ваша світлість, Королево!
І червнева, і липнева,
І серпнева ваша милість!
Ваша незрівнянна щирість!
Знаю я багато слів
Чарівних, бо довго вчив.
Добрі всі вони, мов казка.
То послухайте, будь ласка:

«Добрий ранок!», «Добрий вечір!»,
Також «Добрий день!», до речі,
«Здрастуйте!», «Я вас вітаю!» –
Привітання всі я знаю.
А у відповідь  з любов’ю
Кажуть «Доброго здоров’я!».
«Молодець! Хоч ще й зарано,
Та скажу, що непогано, –
Похвалила Королева. –
А тепер скажи миттєво,
Що говорять на прощання?
Може  вчив лиш привітання?»
«До побачення!», «Бувайте!» –
Знаю я, і всі це знайте».
«Ще, присутні тут, завчить
Гарний вираз «Хай щастить!»
Добрими слова ці є. -
Королева додає. -
А якщо хтось винуватий?»
«Треба «Вибачте!» сказати.
Як прохання – то «Будь ласка!»,
«Прошу!». «Молодець!» – Ромашка
Підбадьорила його,
Адже вартий він того.
«А якщо комусь ти вдячний?»
Будяку уже не лячно,
Не дарма слова завчив,
Він відразу відповів:
«Вдячний? Є слова красиві:
«Дякую!» або «Спасибі!»
Здивувалась Королева:
«Ще питання є суттєве:
При запрошенні, цікаво…»
«Кажуть «Просимо ласкаво!».
«Молодець! Мої вітання!»
«Також знаю побажання:
«На добраніч!»( перед сном)
І «Смачного!» (за столом)».

«Дуже добре! Молодець!
Тільки це ще не кінець, –
Королева посміхнулась. –
Все погане вже забулось.
За старанність нагорода:
До шанованого роду
Найпрекрасніших рослин
Лиш за декілька хвилин,
Сподіваюсь, що охоче
Увійдеш  цієї ночі.
Швидко очі ти заплющ.
Раз-два-три! Тепер ти – кущ!
Красень! Ну хіба ж не правда?» –
Ним милується Міранда.
«Він вродливий, як ніколи!» –
Каже вражена Віола.
«Зачарований стою,
Сам себе не впізнаю:
Десь поділись колючки,
Сині з білим квіточки
Прикрашають кожну гілку…
Заспіває хай сопілка,
І станцюю я гопак,
Бо тепер я не Будяк!
Королево, добра мати!
Як мене всім називати?»
«Ти – Клематіс. Що, не звик?
І тепер це й твій квітник!
Гей, музики, грайте гучно!
Нам не має бути скучно!»
           Розділ 7
Бал у розпалі квітковий,
Гамірливий і святковий!.
Навіть жаби танцювали!
А чому це сумно стало
Незабудочкам блакитним
І півоніям тендітним,
І віолам різнобарвним,
І ромашкам білим гарним,
Маргариткам і дзвіночкам?
Чом сумують їхні очки?
Не розквітнуть більше зрання,
Бо сьогодні бал-прощання…
На світанку їм Міранда
Дасть, без сумніву, команду
Міцно спати до весни
Й бачити найкращі сни.
Через це сьогодні бал.
Інших квітів час настав!

Он вже викинув свій колос
Літній красень Гладіолус.
Вчиться музиці Красоля
У музик: «Ре-мі-фа-соль-ля!»
Посміхається до неї
Помаранчева Лілея.
Ніби сонні котики,
Позіхають Ротики.
Ось бузкова, синя й біла
Вінчики свої розкрила
І Петунія вже трішки
Вздовж вузенької доріжки.
Сестри Флокси, гарні й пишні,
Шапочки вдягли розкішні.
Дуже ці радіють квіти.
Літо, літо, літо, літо!

Танцювали, веселились,
А під ранок заморились.
Здивувалися жуки:
«Чом на ганку пелюстки?»
Здивувалася комашка:
«Де поділася Ромашка?»
Здивувалась господиня:
«Що за квіти біло-сині?
Люди, диво! Справжнє диво:
Я ж Клематіс не садила!»

          ***********

История cоздания стихотворения:

Малюнок Тетяни Крючковської.

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 981

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 9.
Зігріли душу квітучою казкою
2019-01-18 11:57:31
Дякую, Вікторіє!
2019-01-18 19:05:21
Красивая, добрая сказка! Спасибо, Раиса! Доброго дня, Вам!!!
2018-12-05 08:01:40
Спасибо, Галина, за добрый отклик!
2018-12-05 11:43:49
2018-12-05 14:18:01
Замечательно!
2018-12-05 06:23:16
Спасибо!
2018-12-05 11:43:13
Дуже гарно, сподобалось. Дякую.
2018-12-04 10:46:42
І я вам дуже дякую!
2018-12-04 17:55:39
2018-12-06 07:56:59
Привет,Раечка! У тебя не просто история, произошедшая на цветнике (клумбе?), а путеводитель по цветам...Хорошее, понравилось!)))Удачи, Раечка!)))
2018-12-03 21:34:02
Спасибо, Юрочка! Это одна из первых сказок, ещё слабовато написанная, длинная (теперь я пишу значительно короче), но я её люблю. Когда-нибудь возможно я её перепишу.
2018-12-04 10:18:28
Хорошего дня, Раечка!
2018-12-04 10:37:06
Всюду зима- холода, а у Раи лето- красота!
2018-12-03 19:02:18
Дякую, Віко!
2018-12-03 19:15:26
Красивая и интересная история, Раечка! Понравилась очень! Мультик нужно бы снять и озвучить в лицах, было бы здорово! Обнимаю. Удачи!
2018-12-03 16:42:50
Спасибо, Наташа!
2018-12-03 16:49:13
2018-12-03 17:01:28
Мабуть, "Біля ХАТИ - кущ бузковий" - ?
Справжнє повчальне дійство розгортається перед читачем... Сподобалося.
Бути добру! Дефонтер
2018-12-03 12:03:34
Дякую, Валерію!
2018-12-03 16:27:58
Пропустила слово, дякую, що помітили.
2018-12-03 16:29:38
!
2018-12-03 16:38:19

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Да, Сергей, у летающих людей свой особый творческий подход к о всему. Это Божий дар и его надо развивать, а не убивать на корню. Полностью поддерживаю высказанные мысли. Спасибо.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:45:24
Написано для очень добросовестного и уважаемого преподавателя
Судя по всему, Сергей, сей стих написан не только для очень добросовестного и уважаемого преподавателя, а гораздо более близкого, хотя бы по духу. Думаю, он ей пришёлся по нраву. Присоединяюсь.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:39:05
Возможно, слова о любви любимого человека она воспринимает как стихи. А они всегда бальзам для любой души.
Хорошее признание, Сергей, прекрасной незнакомке.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:31:24
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.