Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-12-07 08:51:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Найкращий друг

       Сергійко сумно дивився у вікно. Під соняшними променями крихітними іскорками виблискував сніг, і той, який услав землю, і той, який крутився у повітрі, красиво
падаючи. Вулицею у різні боки крокували перехожі, і хлопчику здавалося, що навіть через подвійне скло вікна він чує, як рипить сніг під їхніми ногами. Дуже хотілося
погуляти на вулиці, побігати по сніжку, але це було зовсім неможливо: три тижні назад Сергійко зламав ліву ногу. На милицях по снігу у верхньому одязі не побігаєш, та
ще й є великий ризик знову впасти, послизнувшись на кризі, яка підступно сховалася під сніговим покровом.
       «Лишилося потерпіти тільки тиждень, – подумав хлопчик, – адже лікар запевнив, що за місяць нога міцно зростеться. Хоч би сніг не розтанув до того часу...»
       А ще хотілося у школу. Набридли вимушені канікули, компьютерні ігри та телевізор. На електронну пошту щодня приходили коротенькі листи від вчительки з
переліком домашніх завдань з різних предметів. А раз на тиждень вона і сама відвідувала свого учня: перевіряла домашні завдання, пояснювала незрозуміле, ставила
оцінки.
       Як же все-таки гарно за вікном на вулиці! Усе біле-біле. Тільки ворони чорні. Вони то всідалися на гілки дерев, то важко злітали, повільно махаючи крилами.
Маленькі горобчики настовбурчили пір’я і здавалися пухнастими кульками. Холодно. По снігу продирався товстий сусідський кіт. Кошачі лапи глибоко занурювалися у
сніг, тому за котом тягнувся слід від його черевця. «Шуба шубою, а лапам, мабуть, холодно», – розмірковував Сергійко. Раптом він побачив свого найкращого друга
Сашка, який повертався зі школи. Той весело махнув рукою Сергійкові і попрямував далі.  Хлопець зітхнув: за три тижні Сашко жодного разу не завітав його провідати.
Коли Сергійко дзвонив товаришеві по телефону  і запитував, чому той не приходить, то чув  відмовки: уроків задали багато, батькам обіцяв допомогти чи ще щось
подібне. А потім лунала чергова обіцянка: «Якось зайду!»
       «Зараз прийде додому, поїсть і побіжить на вулицю кататися на ковзанах.
Ну і нехай...», – провівши друга поглядом подумав Сергійко, але одразу ж з прикрістю відчув, що йому не байдуже, що йому образливо. Знову пригадалася випадково
почута розмова батьків.
       –А Сашко, бач, жодного разу не прийшов провідати нашого сина. Як це так? Що ж він за друг такий? А здавалося, що хлопці нерозлучні: то у футбол грають, то
рибалять разом, то по вулиці гасають з дітлахами, – говорила мама.
       –Так раніше у Сергійка нога не була зламана, – зауважив батько. – А тепер з ним не побігаєш, не сходиш на ковзанку, снігову гірку чи у кіно. Не дарма люди кажуть:
«Друзі пізнаються у біді».
       Як тоді, так і зараз, після цієї згадки, Сергійкові стало і прикро, і дуже боляче.
       «Сашко ще прийде», – заспокоїв він сам себе, хоча у це вже давно не вірив.
       Через годину Сергійко помітив, як найкращий друг Сашко дійсно поспішно проскочив повз його двір і попрямував на ковзанку.
       «Ну то й нехай...», –знову зітхнув Сергійко і почув, як хтось постукав.
       «Мабуть знову прийшов Михайлик!», – посміхнувся хлопець і, спираючись на милиці, пішов відкривати двері.
       –Привіт! – на порозі дійсно стояв усміхнений Михайлик і струшував сніг. – Біля ковзанки хлопці грають у сніжки і мені, як бачиш, дісталося. Як ти тут? Не сумуєш?
       –Привіт, усе гаразд, – відповів Сергійко. – Заходь, будь ласка, знімай куртку і шапку. О, який холодний твій одяг! А що нового у школі?
       –Ой, сьогодні була контрольна з математики. Дуже складна, та я впорався. А це тобі! – Михайлик дістав з пакета два апельсина. – Смачнющі!
       –Та не треба... – спробував відмовитися Сергійко.
       –Треба, треба! – наполягав Михайлик. – Хворим потрібні вітаміни. Хіба ти цього не знаєш?
       –Ти напевно змерз. Ходімо пити гарячий чай з маминим печивом! Заодно з’їмо твої смачні апельсини, – запросив гостя господар.
       –Ти з’їси! – уточнив Михайлик.
       –Гаразд, я! – засміявся Сергійко. – Ходімо!
       Десь з годину Михайлик погостював у Сергійка. Він переповів про усе, що сталося у класі, показав нові фото на мобільному телефоні і, побажавши одужання, побіг
вчити уроки. Коли за ним зачинилися двері, Сергійко подумав:
       «І чому ми з Михайликом не товаришували раніше? І чому ми один для одного були просто однокласниками і просто сусідами по вулиці? Мені з ним так добре.
Сподіваюся, що і йому зі мною також».
       Сутеніло. За вікном, повертаючись додому, знову промайнув Сашко у своїй оранжевій з чорними смужками в’язаній шапці.
       –Ну й нехай! – уголос сказав Сергійко, вмикнув світло і всівся робити уроки.
       Через тиждень Сергійко прийшов у школу.
       –Привіт! Ти вже на своїх двох? – жартували діти, обступивши його.
       –Нарешті ти прийшов! Я тебе так чекав! – підбіг до Сергійка найкращий друг Сашко і потяг товариша до їхньої спільної парти. Але Сергійко байдужливо вивільнив
руку і підійшов до вчительки.
       –Добрий ранок, Надіє Вікторівно! А можна я сяду за одну парту з Михайликом?
       –Якщо він не проти, то чому б ні? – посміхнулася вчителька. – Добрий ранок, Сергійку! З одужанням!
       –Звісно, не проти! – радісно крикнув зі своєї парти Михайлик. – Сідай, друже!
       Сашко провів друга здивованим поглядом, а потім насупився і опустив голову. Сергійко сів поруч з Михайликом, підморгнув йому і чомусь знову згадав народне
прислів’я: «Друзі пізнаються у біді»...

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 301

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.
Понятие дружбы и добра - это как раз то, что нужно вкладывать в душу детей. Замечательный рассказ!
:)
2019-07-02 17:00:57
Спасибо, Виктор!
2019-07-03 20:57:19
Замечательно! Очень поучительный для подростков рассказ. Понравился.
2018-12-10 15:04:41
Спасибо, Жанна!
2018-12-10 17:25:56
Последняя фраза, Раечка - ключевая...И хорошо, если её понимание приходит в детстве тогда массы проблем во взрослом возрасте удаётся избежать...Поучительно для мальков!Хорошего дня!)))
2018-12-07 15:38:43
Спасибо, Юрочка!
2018-12-07 16:58:57
2018-12-07 18:32:00
Добре, Раєчко! Вельми повчальна оповідь для підлітків.
Бути добру! Дефонтер
2018-12-07 10:38:28
Бути добру! Дякую за відгук!
2018-12-07 16:58:12
!
2018-12-07 17:02:26
Всё написанное Вами всегда заставляет задуматься. Спасибо большое.
2018-12-07 09:50:53
И вам спасибо, Марина, за добрые слова!
2018-12-07 16:57:23
2018-12-07 23:17:54

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую.
Рецензия от:
Гром Слобожанський
2024-03-29 14:38:01
Как говорила попадья,
В окно из мерседеса.
Не вы, а бог менЕ судья!
Я в "мини" как принцесса!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 14:27:30
Всё по честному, где лесть,
Иногда теряют честь.
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 14:04:03
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.