Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2018-12-10 13:13:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Два кінця, два кільця, посередені гвіздочок


       Вранішні промені завітали до кімнати, поцілували пелюстки білої, рожевої і червоної гераней, і їхні кругленькі  листочки одразу запахли відчутніше. Через тюлеві
занавіски промінці пробралися у кімнату, розбіглися сонячними зайчиками по підлозі, меблям, стінам і висвітлили блискучі Ножиці, що висіли на стіні на маленькому
гачечку,  та  їхню сусідку Голочку, яка знаходилася поруч, встромлена у маленьку синю подушечку.
       –Добрий ранок усім сусідам, – весело привіталась Голочка. – На вулиці зима, а у нас у кімнаті тепло і затишно. Правда, це чудово?
       –Угу! – похмуро обізвалися Ножиці.
       –Що це у вас настрій з ранку зіпсований? – обережно запитала Голочка у Ножиць.
       –Так, зіпсований. Та не тільки сьогодні, а взагалі, з того самого дня, коли у Марічки з’явилася ця розчепурена лялька Мальвіна! – Ножиці невдоволено зиркнули
очима на ляльку з довгим блакитним закучерявленим волоссям, яка сиділа на своєму іграшковому ліжечку в пишній сріблястій сукні, прикрашеній маленькими бантиками.
– От зверни увагу, Голочко: хоч і поспішала наша першокласниця до школи, а ляльку підняла з ліжка, вдягла у сукню, розчесала їй волосся, ще й цукерку поруч поклала.
А на нас і не глянула, ніби ми не існуємо. І так кожен день!
       –Що ж тут дивного? – відповіла Голочка. – Мальвіна – іграшка, дівчинка з нею грає, а ми з вами – просто речі, якими користуються, коли це потрібно.
       –От-от! – обурено вигукнули Ножиці. – Користуються! Це так принизливо! А тепер і користуватися не хочуть! А колись усе було інакше. Подивися тільки-но, яких
чудових балеринок минулого року ми вирізали з Марічкою з картону і вдягли їх у мережані спіднички з фольги. Досі висять під люстрою і гойдаються від коливань повітря.
А он на столі стоїть паперова хатка з меблями, яку теж ми зробили. Який це був чудовий час! А тепер ми, Ножиці, нікому не потрібні і висимо без діла на гачку… І усе
через оцю Маль-ві-ну! Добре хоч нас у темну шухляду не поклали…
       Лялька хоч і розуміла, що мова йде про неї, але тільки стривожено кліпала очима, переводячи погляд з Ножиць на Голочку і навпаки, та мовчала, бо вміла говорити
тільки одне слово «Ма-ма».
       Ножиці знову презирливо і сердито глянули на Мальвіну:
       –Це так несправедливо! Її треба покарати!
       Вони рішуче зірвалися з гачка, плигнули на стіл, з нього – на підлогу і зацокали-покрокували до ляльки. Мальвіна не на жарт злякалася, але нічим допомогти собі не
могла і лише з жахом спостерігала за наближенням розлючених Ножиць. А вони переможно стрибнули на ліжечко ляльки і, сміючись, у декількох місцях з порізали
спідничку її сукні . Лялька заплакала: «Ма-ма!», - а металеві Ножиці, брязкаючи своїми довгими тонкими ногами, вдоволено пішли назад і за мить вже висіли на своєму
гачку, ніби нічого і не сталося.
       –Це огидно! – спалахнула від гніву Голочка. – Як можна робити такі мерзенні вчинки?! Невже  вам не соромно?
       Вона зірвалася зі своєї подушечки, вдягла довгу сріблясту нитку у вушко, потім перелетіла через кімнату і, всівшись біля Мальвіни, почала її заспокоювати:
       –Не плач, красуне! Зараз я усе виправлю! Ніхто і не помітить, що твоє вбрання було зіпсоване.
        Голочка  заходилася ретельно і охайно зшивати розрізи на тканині. За півгодини на сукні ляльки з’явилися срібні шви-смужки. Як не дивно, але вони, майстерно
виконані Голочкою, навіть здавалися новою прикрасою на вбранні Мальвіни, як і блакитні бантики.
       –Ну от і все! – сказала втомлено Голочка, і одразу почувся скрип вхідних дверей. Це зі школи повернулася Марічка.
       Після обіду дівчинка з’явилася у своїй кімнаті і, звертаючись до ляльки, сказала:
       –Ти знаєш, Мальвіно, що скоро Новий рік? Татко вже купив новорічну ялинку. Вона поки що стоїть на балконі. Я зараз вивчу уроки, а потім буду робити всілякі
іграшки для зеленої лісової красуні та прикраси для кімнати. Мені будуть допомагати Ножиці, Голочка, клей, а ти будеш просто спостерігати за нашою роботою. У цій
справі Ножиці, звісно, найголовніші, бо без них нічого не зробиш.
       Голочка одразу докірливо подивилася на Ножиці, її погляд ніби говорив: «Ну от, бачите, і про вас згадали, а ви такі погані!» Ножиці зробили вигляд, що не помітили
осудливого погляду Голочки, але їм стало дуже соромно за свій вчинок, і вони вирішили будь що виправитися.
       Надвечір закипіла робота по виготовленню святкових прикрас. Ножиці перевершили самих себе. Вони невтомно працювали – вигадали найгарніші узори для гірлянд;
з натхненням повирізали безліч вишуканих сніжинок;
не знаючи відпочинку, зробили для новорічної ялинки срібний дощик і картонні фігурки різних тварин. Різнокольорові гірлянди тато Марічки у цей же день повісив у
кімнаті доньки, розташувавши їх під стелею від люстри до кутків, а білі сніжинки дівчинка сама приклеїла милом до віконного скла. Кімната стала по-справжньому
святковою. Ножиці були страшенно задоволені і гордовито поглядали на Голочку, мовляв, ось що ми можемо.
       –І нічого на мене так дивитися! – непримиренно сказала Голочка. – Ви ще не все зробили, що маєте зробити.
       –А що ще треба зробити? – спантеличено запитали Ножиці.
       –Здогадайтеся самі! – відрізала Голочка. – І взагалі, не дуже приємно спілкуватися з хуліганами! Сподіваюся, ніч сьогодні буде спокійною і без жахливих пригод?
       На другий день уся сім’я прикрашала ялинку. Від її гілочок йшов чудовий запах хвої – новорічний запах. Крім іграшок, з допомогою Голочки, на ялинку повісили
цукерки, мандарини, загорнуті у фольгу горіхи, гірянди з різнобарвних крихітних лампочок, схожих на свічечки. Милуючись лісовою гостею, Марічка захоплено
вигукнула:
       –Наша ялинка, мабуть, найгарніша у світі! Але мені ще треба дещо зробити…
       Вона відшукала у шухляді шафи яскраві клаптики різних тканин і сказала ляльці:
       –Зараз я пошию тобі нову сукню, адже у всіх мають бути новорічні подарунки. Тільки не підглядай!
        Дівчинка приготувала для роботи Ножиці, Голочку, коробку з нитками і стала розмірковувати, яким має бути нове вбрання для Мальвіни. Та несподівано Ножиці  
підхопилися і, швидко рухаючись, почали самі кроїти тканину. Не вірячи своїм очам, Марічка здивовано спостерігала за їхньою роботою, а потім весело вигукнула:
        –Під Новий рік, мабуть, і не такі дива трапляються!
        Через кілька хвилин у руках дівчинки запрацювали Голочка з ниткою. Коли роботу було закінчено, Марічка поклала ляльчину нову сукню у коробку, перев’язавши її
стрічкою, де вона мала пролежати до Нового року.
        Лялька світилася від щастя, хоча своє нове вбрання ще не бачила. А уночі, коли вимикнули світло і Марічка заснула, Мальвіна раптом почула звідкілясь зі стіни
тихеньке подзенькування, а потім до її вушок долетіло одне-єдине слово: «Вибач…» Ляльці дуже хотілося сказати, що вона вибачає, але, як завжди, вона сказала тільки:
«Ма-ма». Від почутого навіть Голочці стало приємно і, засинаючи у своїй подушечці, вона посміхнулася і тихо промовила, звертаючись до Ножиць: «Ось тепер ви зробили
усе, що мали зробити…»

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 324

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.
Прочитала с удовольствием
2020-07-09 22:15:57
Спасибо вам большое.
2020-07-10 13:19:29
Замечательная сказка! Именно детский формат!!!
:)
2019-06-11 16:37:37
Спасибо, Виктор!
2019-06-13 15:04:04

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все.
Рецензия от:
Азинелло
2024-03-28 20:15:41
Мені сподобалось,дякую)
Рецензия от:
Сніжана Назаренко
2024-03-28 20:11:09
Дякую, Сніжана! Сила духу наш головний аргумент! +++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-28 20:00:42
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.