UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2019-01-04 11:08:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Про ласунчика (віршована казка)
1
Чули ви про Яблуневе?
А про вулицю Вишневу?
Хлопчик там живе один –
Мами й тата любий син.
Дмитриком хлопчину звати,
Так назвав синочка тато.
Ходить з дітьми він у школу,
Знає всіх тварин довкола.
Він колись був ласуном,
Тільки це було давно.
Дещо трапилося з ним –
Ось про це і розповім…
2
Ну хіба уміють люди
Мову солодощів чути?
Дмитрик чув (оце дива!)
Солоденького слова.
Скрізь: у школі, магазині,
Із полиць, вітрин, корзини –
Де б солодке не лежало,
А до нього промовляло!
Магазин коли відкритий,
Він не знає, що й купити,
Бо виблискують цукерки,
Ніби крихітні люстерка,
І дзвенять, немов дзвіночки,
Ледве чутні голосочки.
«Приятелю наш худенький,
З’їж цукерку солоденьку!»
«Я смачненька, з мармеладом,
Зверху вкрита шоколадом».
«Я із вафлею хрусткою!»
«Я з м’якою пастилою!»
«А в мені – фруктовий джем!»
«Може, хочеш ти драже?»
«Я із лісовим горішком
Й карамелі маю трішки!»
«Я іриска!» «Я льодяник!»
«Я солодкий м’ятний пряник!»
Ой, яке усе хороше!
Та на все забракне грошей!
Купить щось ласун одне,
«А мене? Купи й мене! –
Запищать цукерки інші. –
Ми смачніші, ми найліпші!»
А у школі ( не секрет!)
Хлопець бігав у буфет.
Там же тістечка лежали,
Вабили і спокушали.
«Маю збиті я білки,
І солодкі, і пухкі!»
«А у мене від корови
Є чудовий крем вершковий,
Трішки маю і мигдалю.
І чого шукати далі?»
«Може спробуєш мене?
Тістечко я заварне».
«Я легесеньке бісквітне!»
«Я листкове апетитне!»
«З’їж нас, хлопчику гарненький,
Поповнішаєш, худенький!»
Розбігались в нього очі:
До солодкого ж охочий!
Вдома знову ж ця біда:
На цукерки погляда.
Як обід – одне питання
(І увечері, і зрання!) :
«А солодке є у нас?
З чим я буду пити квас?»
«Нерозумна ти дитина!
Не піду до магазина,
Щоб солодке купувати!» –
Говорила сину мати
І бабуся не вгавала,
За онука воювала:
«Цукор не додасть здоров’я,
Говорю тобі з любов’ю!
Не корисна їжа ця,
Хоч і має покупця!
Все солодке у садках
Достигає на гілках:
Груші, яблука, ожина,
Абрикоси і малина.
Все у нас в садочку є,
І що хочеш – все твоє!
Он ростуть вздовж огорожі
Помідорчики хороші,
Перець, дині, огірки.
Та й корисні же які!
Тих людей, що їх вживають,
Всі хвороби оминають!»
Та бабусю він не слухав,
Закривав руками вуха
Й, звісно, швидко став повненьким
(От що значить солоденьке!)
І водночас – хворобливим,
До усіх хвороб вразливим…
3
У село у Яблуневе
(І на вулицю Вишневу)
Завітала вже зима.
Всіх морозом обійма,
Скрізь понасипала снігу,
На річках наслала кригу,
Закрутила-замела
І дороги край села.
Все в природі помінялось.
В п’ятій хаті змін не сталось,
І бабусина наука
Не доходить до онука.
Тільки снідати сідає,
То одразу починає:
«І навіщо додавати
Ще й цибулю до салату?
Гіркота, і лізе в очі!
Ні, салат я твій не хочу!»
«Яблучка візьми, корисно».
Їсти їх не стане, звісно.
«Ну й тверді! Потрібен ніж.
Хочеш – то сама і їж!»
Починається обід –
Покомандувати слід:
«Я часник з борщем не буду!»
«Та його ж їдять всі люди!
Їж цибулю і часник.
Шкода, що до них не звик.
Хоч вони на смак і злющі,
Їх властивості цілющі».
«Я й без них і так здоровий!
Знову ці розмови, знову!»
«Грип гуляє по селу!»
«Жах! Лякай сестру малу!
Відчепись! Піду я грати!
Ще чого – часник жувати!»
Одягнувся – і гайда!
Просто неслух! От біда!
Тільки двері зачинились,
Щось в кутку заворушилось,
В овочевому лотку,
Там, де місце Часнику
І Цибулі жовтобокій.
«О-хо-хо! Який там спокій!
Ну і вперта ж ця дитина!
Я засмучена, спочину...»
4
Світять зірочки кругом,
Ходить місяць пастухом.
У кутку вночі зітхнули.
(Чашечка розмову чула).
Знов Часник і Цибулина
Говорили про хлопчину.
«Білозубчику, біда:
Він на нас й не погляда!
Розум десь забув наш Дмитрик!
Чув, який утнув він вибрик?»
«Ну, аякже! Чув, ріпчаста.
Та таке ж буває часто...»
«Як це все несправедливо,
Ми ж з тобою – справжнє диво:
Добрим людям із любов’ю
Зміцнюємо ми здоров’я.
Хоч пекучі і гіркі
(Що поробиш – ми такі!),
Тільки той, хто нас вживає,
Грип завжди перемагає!
І хвороба ця тяжка
Омине здоров’яка.
Ну хіба ж у шлунку тісно?
Всі їдять, крім нього, звісно!»
А Часник відповідає:
«Він дитина і не знає,
Що кругом живуть мікроби.
Через них усі хвороби.
Ми для них – убивчі кулі,
Ми завжди у караулі.
Захисні будують стіни
Наші друзі-вітаміни.
Так що, як там не крути,
Більш добра, ніж гіркоти
Кожній даємо людині,
Чи дорослій, чи дитині».
Побурчали і поснули,
І тарілка все це чула…
5
День почався, як завжди.
«Дмитрику, іди сюди!
Ти вже вмився? Чистив зуби?
Снідати сідай, мій любий!»
Мама кожен день в турботі,
І удома й на роботі,
З кухні Дмитрика вітає.
Він чомусь не поспішає,
Не підвівся навіть з ліжка
І не склав у сумку книжки.
Тут бабуся ледь не плаче:
«Боже, він такий гарячий!
Мій онучок захворів!
Викликайте лікарів!
Піднялась температура!
Є у нас якась мікстура?»
Мама враз розхвилювалась,
Мама так рознервувалась:
«На тобі! Біда одна!»
Дзвонить лікарю вона:
«Лікарю, алло, алло!
Прошу, їдьте у село,
У село у Яблуневе!
Є тут вулиця Вишнева,
А будинок з краю п’ятий,
Будемо на вас чекати!
Через що оцей дзвіночок?
Захворів же мій синочок!
Ой, сказати я забула!
Вибачте! Ви все почули?»
Піднялася метушня!
Вся засмучена рідня.
А Цибуля з Часником
У лотку сидять рядком,
Зажурились, ледь не плачуть…
Хлопчик рідний їм неначе.
«От якби ж він нас вживав,
Цих би прикрощів не знав!
Ой, не бігає, лежить,
Мабуть, голова болить...
Слабкість, жар, у тілі втома…
Грип… Такі його симптоми...»
«Завтра точно будуть зрання
Нежить, кашель і чихання.
Як йому потрібні ліки!
Задрімав, тремтять повіки...»
6
Ось і лікар на порозі,
Змерз на лютому морозі,
Відігрівсь – і до дитини.
Він послухав груди, спину,
В хворе горло заглядав,
Потім матері сказав:
«Лікувати треба сина…
Мед, калина і малина,
Сподіваюсь, вдома є?
Це призначення моє!
Найпотрібніші продукти –
Свіжі овочі та фрукти.
В них є різні вітаміни.
Допоможе це хлопчині.
Більше пити і лежати,
Звісно, ліки всі приймати.
Ось, візьміть рецепт, будь ласка.
На ніч почитати казку.
Вам, крім того, знадобиться
Диво-лікарка гірчиця.
Та не зараз! Незабаром,
Як не буде більше жару».
«Грип «у гості» завітав!» –
На останок він додав.
7
Дмитрик цілий день лежав,
Про солодке й не згадав.
Скучили за хлопцем капці.
Лікувала рідна бабця.
А коли настала ніч,
Голоси почула піч.
Знов Цибуля, хоч не радо,
З Часником вела нараду:
«А про нас і не згадали,
Ніби робимо замало…
Ми на зріст, хоч і малі, –
Непогані лікарі».
Всілися на подушки,
Познімали кожушки.
«Дихай, хлопче! Дихай, милий!
Набирайся, любий, сили!»
Запах йде від цибулини –
Геть, хвороба, від дитини!
Часниковий додається –
Не дарма цілющим зветься.
Тут мікроби тишком-нишком
Повиплигували з ліжка –
Та у двері, де шпарина,
Іншу щоб знайти дитину,
Чи велику, чи маленьку,
Ту, що любить солоденьке,
А не фрукти вітамінні
Й свіжі овочі відмінні.
Тут Цибуля заспівала,
Гопака затанцювала:
«Ми прогнали погань з хати,
І тепер спокійно спати
Буде хлопчик неслухняний.
Він, насправді, непоганий...»
8
Ранок промінь надіслав.
Дмитрик тихо з ліжка встав.
«Мамо, а мені вже краще,
Що ж я в ліжку, мов ледащо?
Снилися мені учора
Капосні якісь потвори –
Злющі і бридкі нероби, –
Й ніби через них хвороба.
Шепотіли тихо в вуха:
«Бабцю ти свою не слухай.
Добре ж бути нездоровим,
Наш дурненький, наш цукровий?
Ти тепер наш полонений!»
Звідкілясь взялися, нене,
Цибулина з Часником,
З віником та рушником.
Враз, побачивши мій стан,
За високий наш паркан
Вимели вони потвор
(Ті втікали за бугор),
Витерли мені чоло –
Ніби й грипу не було!
І чого лишень не сниться,
Коли добре в ліжку спиться!»
Каже Дмитрикові мама:
«З ліжка ти устав зарано.
Треба ще підлікуватись,
Процедурами зайнятись,
Не виходити із хати,
Їсти, пити і лежати.
А не стануть на заваді
Нам цукерки в шоколаді?»
Дмитрик хитро підморгнув:
«Я про них уже забув.
Правда, ще не зовсім, звісно...
Інколи лиш буду їсти.
Хочу борщик з часником
І цибулю з огірком,
Яблук з нашого садка.
Буде їжа ось така!
Я здоровим бути хочу,
А потвори хай скрегочуть.
Є в них зуби чи немає?
Хай без мене постраждають!»
История cоздания стихотворения:
Малюнок Тетяни Крючковської
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 710
Рецензии
Гарна казка і не тільки для дітей.
Теплого Різдва!
Зі святами Вас!
| Это такой прикол или
недоразумение: "чтя,
следя, шутя, льстя,
пыхтя, обратя, паря,
цветя, гудя"? Стихосложенье рьяно чтя, за пузырями слов следя, пишу серьёзно, не шутя, по Хайфе, льстя, хожу пыхтя, на всё вниманье обратя, смотрю, над городом паря, как он хорош, всегда цветя, и как пчелиный рой гудя. |
| Рецензия от: Владимир Роберта 2024-04-25 22:50:21 |
| +1. Хорошая снежная книжка получилась ! Успехов Вам, мира, Инна! |
| Рецензия от: Людмила Варавко 2024-04-25 22:45:09 |
| Чудова пісня! Неймовірно щирий вірш, музика та чоловіче виконання - все у гармонії. Дякую пані Ніні та групі "Злива" за ще один діамант! |
| Рецензия от: Артур Дмитрович Курдіновський 2024-04-25 22:28:49 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |