АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Арт-Смішинки (Конкурс № 7)
/ АП "Поет-Художник" /
На рецензию-22: Николай Заболоцкий
/ АП Рецензії /
Защитная маска своими руками
/ АП Текущий момент /
Yes / No
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 2356 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема: Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-02-21 13:21:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Про мову і не тільки...

                                         Я не дивуюсь, що Донбас шаліє,
                                         Бо росіян живе багато там,
                                         Які колись приїхали з Росії
                                         Й кремлівським досі моляться «богам».

                                         І серед них, на жаль, таких чимало,
                                         Не сумнівався хто усе життя:
                                         Без росіян уже б Земля пропала,
                                         А інші нації – людське сміття.

                                         Я із Донбасу й бачила нерідко
                                         Таке, від чого закипає кров:
                                         Дочці давала стусанів сусідка,
                                         Бо «нахваталася хохляцких слов».

                                         Подібна їй, мов блискавки жбурляла:
                                         «Любить хохлов мне сердце не велит!
                                         Я не смотрю хохляцкие каналы:
                                         От украинской мовы мне тошнит!»

                                         Роки пройшли, згадаю – ледь не плачу:
                                         Задовго до одеського мента,
                                         Від подруги (!) почула, що теляча –
                                         Це українська мова, тобто та,

                                         Яка мені з дитинства люба й мила,
                                         Бо з нею почалися дні мої.
                                         (Хоч українською й не говорила -
                                         В душі не зраджувала я її).

                                         Та й інші, часом, теж не відставали,
                                         Вживаючи принизливе «хохли».
                                         Ображено матуся їм казала:
                                         «Чому ж ви тут? В Росії би жили!»

                                         Підбурити таких, звичайно, просто
                                         До сутичок чи навіть до війни,
                                         Бо на душі ненависті короста,
                                         І без любові всі живуть вони.

                                         І ось війна вже покотилась степом,
                                         Випалює усе живе вогнем
                                         І труни накриває чорним крепом.
                                         Тепер Донбас живе одним лиш днем…

                                         Зневага до «бандерівців» зжирає.
                                         (Невже вона сильніша за життя?)
                                         Живе Донбас сьогодні і не знає,
                                         Чи є у нього «завтра» й майбуття…

История cоздания стихотворения:

Прошу не обвинять меня в русофобии. Я с уважением отношусь ко всем нациям и культуре всех народов. Свои произведения пишу и на русском языке. Русский язык не
виноват, что часть его носителей идиоты, носящиеся с идеями "русского мира" и развязывающие кровавые войны под предлогом защиты русскоговорящих. Я написала только о
том, чему была лично свидетелем. Любите свой родной язык, но и уважайте языки и культуру других национальностей.

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 120

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 17.
Так, Раїсо їх багато там. Як із Кримом, вони не приїхали, а їх "приїхали" в радянську добу. Тому українська для них рідною ніколи не була.
Але, головне, мова не повинна роз'єднювати! Якщо хтось це намагається робити, ця людина негідна.
Вірш зворушливий.
2020-02-23 18:29:23
Дякую вам!
2020-02-23 19:37:19
2020-02-23 19:40:31
Російська мова поступається українській у плані пісенності та поетичності, але суть навіть не в тому. Довгий час російську мову нав"язували українцям, а зараз це інструмент для впливу на суспільство нашої держави з боку сусідньої російської влади. У певних колах спілкування я відмовився від російської мови, хоч і знаю її набагато краще, ніж рідну, бо переконаний, що СПІЛКУВАТИСЯ І ПИСАТИ ВІРШІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ - ЦЕ КРУТО, МОДНО, ПАТРІОТИЧНО І... ДОСТОЙНО для кожного з нас, українців. Гарного настрою, Раїсо, хай щастить!
2020-02-22 23:28:10
Шкода, що хлопців, розмовляючих нашою мовою,приходилося захищать ще до війни.
2020-02-22 23:40:20
Дякую, Сергію!
2020-02-23 18:18:14
2020-02-23 18:23:34
Болюча тема, яка розділила суспільство. Навіть Ваші "рецензенти" по - різному згадують часи "совка", як ставились тоді до української мови - в різних регіонах по - різному. Але було українське радіо, "брехунець", як його називали. Його передачі несли українську культуру, народну пісню, гумор, розказували про історію України. Мабуть, мало хто його слухав... В одному ми всі єдині - не можна жити в Україні і не знати та зневажати державну мову! Навіть якщо вимушений тут жити.
Дуже сподобався вірш.
2020-02-22 19:23:05
Дякую, Маріє, за відгук! Згодна з вами.
2020-02-22 19:36:26
2020-02-22 19:47:08
Та будь я татарином в нашім Криму,
Засмаглим арабом в Бейруті, -
Російську не вчитиму тільки тому,
Що нею балакає путін!
2020-02-22 18:50:09
Дякую!!!
2020-02-22 19:14:09
Русский мир – это попытка консервации временного сдвига в развитии общества, который Украина при помощи Майданов пытается, хотя бы частично, наверстать.

Так исторически сложилось, что мы восточные славяне уже много веков пасем задних, такой себе временной сдвиг. Чем дальше от Рима, тем эта отсталость в развитии ощущается все заметней. О России и говорить нечего. Тут все со сдвигом: от даты Рождества Христова, ширины колеи до сознания народа.
Что б там не говорили, а во главе процесса эволюции от обезьяны к человеку, не язык общения или культура, а умение эффективно трудиться. На Западе эффективность труда на порядок больше, чем у нас. Попытка компенсировать это отставание с помощью доходов от нефти, что при Брежневе в СССР, что при путине имели лишь временный эффект.
Засерая мозги своему и соседним народам о своей исключительности Россия, просто оттягивает те крайне болезненные для людей реформы, которые переживает Украины.
Разделение людей по их сознанию значительно больше, чем по национальности и языку. Война идет в первую очередь за мозги,
и украинцев и русских. Кстати, евреям это не надо, у них с мозгами все в порядке.
2020-02-22 10:54:26
Абсолютно согласна! Спасибо за отклик!
2020-02-22 19:16:12
Но многие остались по ту сторону не от большой любви к Кремлю, а от нежелания покидать дом. а Донбасс - это и мы, которые живём в Украине: Артёмовск, Славянск, Краматорск. Украинский язык учили в школе, слушали всем миром "Червону руту", я не сталкивалась с унижением языка, мне повезло. Всем добра и мира!
2020-02-22 09:44:37
Всё же от людей зависит. Видимо, вас окружали хорошие люди. Ну а мне попались и такие... Они точно есть, иначе не мог бы при всех усилиях российской пропаганды и просчётах украинского руководства, появиться такой всплеск ненависти к "украм", "укропам", какой сейчас наблюдается на "той" части Донбасса. Я ни в коей мере не осуждаю тех, кто остался на оккупированной территории, ведь у каждого свои жизненные обстоятельства. Очень жаль людей, кто и жить там не может и выехать оттуда тоже не может.
2020-02-22 19:12:51
Если у меня в руках - цветы... Только цветы. Чем я могу поделиться с другими? - Цветами.
Если у человека внутри ненависть - любое чувство требует реализации... От этого - неуважение к другим людям, другим национальностям и т.п. Человек, с уважением относящийся к другим - автоматически уважаем.
Любовь к людям и уважение - почти на равных ступеньках (любовь - больше, но в ней уже есть уважение).
Лично для меня нет разницы, какой человек национальности в отрицательном смысле. Конечно, я могу учитывать, что, скажем, грузин - более эмоционален... И всё! А язык - достаточно того, чтобы я его понимала.
... Вчера смотрела фильм "Отверженные"... И пусть его тема не связана напрямую с Вашим стихотворением, но добро побеждает.
2020-02-21 19:49:37
Я с вами согласна. Спасибо за отклик, Ольга!
2020-02-21 19:51:41
2020-02-21 20:14:16
Та й співала доні
мати колисанку,
Їй бажала в долі
радісних світанків.
Я й сьогодні чую
пісню материнську,
Чарівну і милу
мову українську.

Мову українську
козацького роду,
Що пішла корінням
від мого народу.
Підтримую, Рая! Я розмовляю і пишу обома мовами, а мислю - материнською, тією, що навчила мама, російською. Не вважаю це недоліком, від цього моя любов до України і мови не зменшилася.
2020-02-21 19:24:15
Виходить, що ми однодумці! Дякую, Ларисо, за відгук!
2020-02-21 19:37:48
І обидві уродженки Донбасу.
2020-02-21 19:47:36
Не секрет, де народилися?
2020-02-21 19:50:08
Єнакієво.
2020-02-21 19:52:23
Я тоже из Донецкой области! А в Луганске училась 5 лет. Весь Донбасс - моя малая родина. В Енакиево никогда не была.
2020-02-21 19:55:56
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47255&poem=328045
2020-02-21 19:59:36
Раечка! Прекрасно написанный, актуальный стих! А сегодня ещё и Международный день Родного языка! Отвечаю Вам на своём РОДНОМ языке. И на этом же языке хочу сказать Вас - СПАСИБО!
А тепер до всяких зрадоньок, буковинок та до них подібних:
Я руський! Саме руський, тому що не жив і не живу в Росії! Я народився і виріс в Україні. Я люблю нашу Неньку не менше, а можливо й більше ніж ті які хочуть переконати весь Світ у тому, що українську мову пригнічували. Досить розповідати "казочки"! в дітсадках радянської України вихователі говорили українською! У російських школах українська мова та література викладались на рівні російської у повному обсязі і в кожному класі складалися іспити! Видавалися літературні журнали на українській мові! Творчим пачатківцям які писали українською, було набагато легше публікувати свої твори ніж тим хто писав російською! І це не голослів'я!
Раечка! Извините за этот "крик души" под Вашим стихом!
2020-02-21 16:45:30
Шановний, можливо Ви - генетично "руський", як і я - теж генетично рус. Але, ті люди, які були народжені в Україні - мають Український менталітет і він говорить про те, що наша поведінка і мислення, і світосприйняття, і доброзичливість, і всепрощення, і щира душевність ітп. ЦЕ - Є УСІ РИСИ УКРАЇНЦІВ! Якщо ми громадяни України - МИ цсі УКРАЇНЦІ - НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЯКА ГЕНЕТИКА В НАШІЙ КРОВІ! Не треба тут зараз виступати і себе напрягати, щоби доказати те, що і так усім зрозуміло! З приводу того, що в радянських садках і школах було... Не знаю, що у Вас було, але знаю те, що було на Півдні України при союзі. В школах була російська мова приоритет і українську мову вивчали лише ті діти, батьки яких написали заяву про те, що би їх дитина вивчала українську мову. При тому, що мої батьки були російсько-мовні, я ще маленька у початкових класах сказала про те, що буду вивчати Українську мову і це рішення я прийняла сама - тоді... Нажаль, не було з ким спілкуватись і тому моя мова - не досконала, але я над цип вже давно працюю. Так, що тут немає ніяких "криків душі" яка ніби то страждає! Нам - не заборонено спілкуватись на тій мові, до якої ми належимо генетично! Але - кожен громадянин України повинен розуміти і володіти Українською Мовою! Бо Мова, це - Головна цінність Країни, громадянами якої ми є від народження!
2020-02-21 17:05:42
Спасибо, Сергей, за отклик. Не во всём с вами согласна. В городах Донбасса в садиках говорили на русском, в школах и институтах языком преподавания был русский. Исключения составляли только школы сельские, но подавляющее часть населения жила в городах. Поэтому в Луганске, например, говорящих на украинском презрительно называли "селом", чему неоднократно была свидетелем. Примерно такая же ситуация была во всех восточных и южных областях. Украинский язык преподавался конечно, но в условиях русскоязычной среды в учебных заведениях, всегда был второстепенным. Как преподаватель истории я с полной ответственностью утверждаю, что украинский язык всё таки притеснялся и в царской России, стоящей на позиции, что украинской нации никогда не было (специально изучала этот вопрос, работая с документами), и в советские времена, когда проводилась политика русификации и коммунистические вожди лепили с нас советский народ. Главное, чтобы теперь мы жили как люди, уважая национальные и религиозные чувства друг друга. Толерантность не дураки придумали...
2020-02-21 19:14:41
Раечка! Видимо мы с Вами жили в "разных" Украинах... С теплом вспоминаю своих учителей по украинскому - Полину Дмитриену, а затем Этеллу Васильевну! А от посещения уроков у нас не освобождали даже вновь прибывших детей офицерских семей. Сначала они просто сидели на уроках, слушали и (без насмешек!) пытались произносить услышанное, а со временем переходили к полноценному изучению языка. И оформлению документов (заяви, звернення і т.п.) на украинском нас тоже учили, хоть всё делопроизводство велось на русском. Из пятнадцати школ в городе было восемь украинских и шесть русских (одна венгерская, но в ней учили и русский и украинский).
2020-02-22 09:45:20
Да нет, не в разных Украинах, а разных её регионах. Я говорю о восточных и южных регионах, где украинские школы были практически только в сёлах. Но ведь подавляющая часть населения (особенно на Донбассе) - жители городов. (Не случайно Россия сделала ставку на юг и восток). В других регионах Украины ситуация была несколько лучше. А мне, украинке, учившей украинский язык, но жившей в русскоязычной среде, было очень тяжело перейти в девяностые годы на преподавание на украинском языке, потому что меня отучили говорить на родном языке, обучая на русском. Я по нескольку раз перед уроками начитывала текст, чтобы не ошибаться. И детям было непросто, бывало, что кто-нибудь просил ответить на вопрос на русском. Конечно разрешала. Это не выдуманная реальность. На весь Херсон, например, (400 тысяч жителей) была только одна украинская школа. Её учащимся было потом тяжело по её окончании, так как во всех ПТУ, техникумах, вузах было обучение на русском. Причём большинство населения и востока и юга, не русские, а украинцы! То есть обучение на русском вводилось не потому, что русских было больше, а потому, что такой была политика советского руководства. Кстати, уроков украинского языка было меньше, чем русского... Вот так...
2020-02-22 18:57:53
Уважаемая Раиса, Вы всё верно и правдиво озвучили! У нас на Юге Украины в г. Николаеве все школы были русско-язычные и единственная школа-интернат была, для детей из сельской местности, там преподавали на укр.мове. Когда я училась в 10 классе в школе, где были специальные классы для спортсменов, я нечаянно при общении сказала вместо " что такое" "що таке" и меня подняли все наши крутые спортсмены на смех, ребята с ехидной улыбкой спрашивали - "ты и твои родители из села?" Я никогда этого не забуду, как все смеялись над одной фразой. Теперь я всё прекрасно пониманию, что это всё было воспитание в семьях, тогда при союзе прививали ненависть к Укр.мове и тем самым гнобили всех, кто разговаривал, или не дай Бог, произносил хоть единую фразу не на рус.яз. В нынешнее время меня радует то, что во всех школах моего родного Николаева, все дети изучают укр.мову, а так же старшее поколение уже вольно может общаться Державною и даже те, кто был раньше русско-язычным, перешли на укр.мову для того, чтобы доказать то, что Николаев, это не русский город, а это Южный Украинский город!
2020-02-22 19:21:33
Меня тоже радует, что украинский язык возрождается. Спасибо за отклик.
2020-02-22 19:33:45
Рая, Вам нечего извиняться за правду в своих стихах. Это категория людей пренебрежительно ставится практически ко всем не русским народам, хотя большинство из них невежественны в отношении своего родного языка, и любой ,, чухонец,, владеет родным языком намного лучше, чем они своим. Я уверен, что для таких представителей русского мира русский язык перестал быть мерилом образованности и интеллигентности.
2020-02-21 16:24:53
Полностью с Вами согласна, Владимир! Спасибо за отклик!
2020-02-21 18:38:08
Дуже гарний вірш. Я не розмовляю українською мовою як рідною, але кохаю її і мрію що українська мова буде рідна для всіх громодян цій велікій країни.
2020-02-21 16:20:09
Дякую вам, Леоніде!
2020-02-21 18:36:56
Згоден, Раєчко! А ключовою думкою рахую те,що любити треба свою мову, а поважати також й інші,тоді ніхто й ніколи не зможе ставитися зневажливо до твоєї мови...Не можна ставити знак рівності між тими росіянами, які розпочали війну з нашою рідною країною і тими, які прославили російську мову - Пушкіним, Чеховим, Пастернаком та іншими...Мова,якою кричать "Плі!", стріляючи по нашим воїнам, і "Евгеній Онєгін" тільки формально схожа, не розуміти цього не можна...Сподобався вірш, Раєчко!)))
2020-02-21 15:55:53
Дуже дякую, друже!
2020-02-21 15:57:38
2020-02-21 16:22:15
Все вірно. Чомусь в Україні треба захищати українську мову. На всіх рівнях.
Дуже гарний вірш💙💛
2020-02-21 15:06:31
Дякую!
2020-02-21 15:38:17
Раїсо, твоя поезія красива і мудра. Читати її - велика втіха і користь. Нехай щастить!
2020-02-21 14:41:22
Дякую, Тетяно!
2020-02-21 14:56:40
Я живу на кордоні з Росією у Харківській області. Мені так близько, про що ви пишете. Я не вивчала мову в школі, зовсім не вивчала. Етнічна українка у якої вкрали мову. Шість років тому, коли Путін вирішив захищати російськомовних в Україні, я принципово перейшла на українську, почала вдосконалювати та вивчати, маючи російськомовне оточення.Впевнена, що кожний, якщо є бажання, може це зробити, а не вигадувати причини.Дійсно є люди, які люблять землю, яка їх народила, люблять Україну, а є ті, хто ненавидить її. Іншого розподілу не існує. Пів року тому почала писати вірші виключно українською мовою. З задоволенням несу красиве, співуче, рідне слово. Дякую вам за правду. Чудовий вірш.
2020-02-21 14:16:35
І я вам дякую, Валентино!
2020-02-21 14:56:01
Валентина, це Вам, за Ваш відгук!
2020-02-21 15:00:37
"Я с уважением отношусь ко всем нациям и культуре всех народов. Свои произведения пишу и на русском языке. Русский язык не
виноват, что часть его носителей идиоты, носящиеся с идеями "русского мира" и развязывающие кровавые войны под предлогом защиты русскоговорящих. Любите свой родной язык, но и уважайте языки и культуру других национальностей." - !!!
PS - Я з повагою ставлюся до всіх націй і культури всіх народів!!! Свої твори пишу і російською, і українською мовою, і іноді роблю переклади з білоруської мови - українською і росісійською!!! Російська мова не виннна, що частина ЇЇ носіїв - Ідіоти, чкі носяться з ідеями "русского мира" і розв'язують криваві війни під приводом захисту російськомовних!!! Любіть свою рідну мову, а також - поважайте мови і культуру інших національностей!!!
2020-02-21 14:10:55
Эти слова я намеренно написала на русском, чтобы лишний раз подчеркнуть, что я не русофобка. Спасибо за отклик.
2020-02-21 14:54:02
Щиро вдячна, Тетяно.
2020-02-21 15:39:19
Всё верно... Было бы уважение - меньше бы было проблем.
Зневага - ворог ще той!
Люблю свою мову, та поважаю всі інші.
Не вживаю ні "москаль", ні "хохол".
Вірш гарний!
2020-02-21 13:52:30
Дякую.
2020-02-21 14:51:39

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Дуже гарно і тендітно!!!! Дякую Вам!
Рецензия от: Настя Колесник
2020-04-06 23:33:45
Супер!!!
Рецензия от: Настя Колесник
2020-04-06 23:28:21
Прелесть какая!!! 😍
Рецензия от: Настя Колесник
2020-04-06 23:26:57
На форуме обсуждают
Дмитрий Чекалкин
Не берегут себя слуги, всё о народе думают!

Утром мажу бутерброд -
Сразу мысль: а как народ?
И икра не лезет в горло,
И ком(...)
Рецензия от: Радонька
2020-04-06 19:42:57
Юрій Гудименко

Смешно и грустно наблюдать, как люди, уверенные, что они власть, делают всё, чтобы было видно, что властью они не являются.

Когда(...)
Рецензия от: Радонька
2020-04-06 19:12:06
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.