Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2023-04-25 13:04:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Жовта стрічка

І птахи  співали  в  верховітті,
І  весняно-літній  був  розмай,
Бджілки  копирсались  у  суцвітті  –
Не  раділось,  бо  в  неволі  край…

Ніби  таргани  розлізлись  містом
І  вели  себе,  як  хазяї,
Новоявлені  кремленацисти  –
Терористи, вбивці  й  крадії.

Посланці́  нікчемного  народу
Притягли  неволю  і   до  нас.
Несвобода!  Дика  несвобода!
Та  надії  вогник  не  погас.

Він  спалахував  в  серцях,  мов  свічка,
Осяйна,  яскрава,  в  темну  ніч
Всякий  раз,  як  бачили  ми  стрічку,
Жовту  стрічку  всюди  тогоріч:

На  стовпах,  парканах  вздовж  дороги…
Стрічка  та  ясніла  у  очах,
Майоріла,  женучі́  тривоги,
На  гілка́х  дерев  і  на  кущах.

«Не  хвилюйтесь:  ще  не  все  пропало!»  –
Змовницьки  підморгувала  нам
І  дивилась  з  викликом  зухвало
В  безсоромні очі  ворогам.

Жовтий  символ  спротиву  забродам
Нас  підтримував  в  ті  дні  страшні.
Знали  ми,  що  в  прагненні  свободи
Не  одні  ми  в  місті,  не  одні…

История cоздания стихотворения:

Громадський рух "Жовта стрічка" почався в Херсоні в період окупації і став символом мирного спротиву рашистській владі. Люди розвішували по місту жовті стрічки і плакати (або малювали
стрічки). Навіть така беззбройна діяльність могла коштувати активістам життя. Місто звільнили. Зараз рух поширився на інші тимчасово окуповані території.