Вход для авторов

Забыли пароль??

Регистрация

Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях
/ АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" /

Число 28. Як знищували українську мову
/ АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози /

Сейчас на сайте 4586 человек

Кто онлайн?

Рекомендации УПП

ми будьмо
Елена Рышкова
варте
Цыганова Наталия
Нота...
ЛИМ

Резонанс дня

Новые авторы

Присоединяйся

Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2023-08-12 10:52:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

І дні не такі, та і літо - не літо...

І  дні  не  такі,  та  і  літо  –  не  літо:
Воно  не  дощем,  а  сльозами  умите.
Страждання  без  меж…
То  дим  від  пожежі  чи  сірі  хмарини?
То  грому  розко́ти  чи  вибухи  сильні?
Хіба  ж  розбереш?

В  густих  бур’янах  виглядає  гнітюче
Засіяне  мінами  поле  родюче.
Не  наша  вина…
Дерева  стоять,  та  нема  на  них  плоду:
Бунтує,  напевно,  могутня  природа.
Картина  сумна.

Пейзажі  морські  вже  нікому  не  милі:
Бо  граються  мінами  пінисті  хвилі.
Всі  пляжі  пусті.
Без  моря  –  не  літо.  А  ще  на  додачу  –
Розбиті  стоять  без  господарів  дачі
По  дах  у  воді…

Заманюють  в  парки  тінисті  алеї.
Так  б’ють  же  ворожі  щодня́  батареї!
Скрізь  «Градів»  сліди…
Не  можемо  літу  такому  радіти.
Не  грають  на  вулиці  весело  діти  –
Ознаки  біди…

І  дні  не  такі,  та  і  літо  –  не  літо…
Війною  замучене,  болем  сповите.
Так  щемно,  але
Дніпро  наш  живе  –  то  і  ми  будем  жити,
Усе  відбудуєм,  посіємо  жито.
Відступиться  зле.

Країна  розквітне  у  дружбі  і  згоді
У  вільному  колі  сусідніх  народів
Таких,  як  і  ми.
Запахне  суницями  лагідне  літо.
У  щасті  і  мирі  усміхнені  діти
Ростимуть  ЛЮДЬМИ.