Нет статуса

Автор: Раиса Татаркова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-09-05 13:42:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Живу, як всі...

Живу, як  всі  –  посеред  горя,
У  вирі  надстрашних  подій
І,  озираючись  поволі,
Я  бачу  безліч  вбитих  мрій…

Ні  закричати,  ні  заплакать!
Я  стала,  ніби  кам’яна.
Не  можуть  сльози  більше  крапать:
Забрала  здатність  цю  війна.

Вона  закручує  спіралі:
Новий вито́к  –  новий  удар.
Все  глибше  зморшки  від  печалі,
Все  важче  на  душі  тягар.

Моя  душа,  неначе  клітка,
Загратувала  болю  крик.
Він  вирива́всь,  можливо б,  зрідка,
Та  полоненим  бути  звик.

Птахам  я  заздрю,  бо  співають
І  квітам:  попри  все  цвітуть.
Красу  гостріше  відчуваю,
Життя  все  глибше  бачу  суть.

Не   забринить  сльоза  на  віях,
Яка  б  я  не  була  сумна.
На  замурованих  надіях
Розквітне,  знаю,  знов  весна.

Ім’я  їй  буде  –  Перемога.
Жаданій  їй  скажу:  «Привіт…»                
Ясніше  сонечка  живого
Увесь  засяє  зразу  світ!

І  от  тоді  лише  й  заплачу,
Нестримно  виплесну  свій  біль.
А  зараз  –  зброя  ще  гаряча,
А  перемога  –  спільна  ціль.

Не  падать  духом,  не  зламатись,      
Жалі  затиснути  в  кулак,
Зціпити  зуби,  не  здаватись!
До  перемоги!  Тільки  так!

История cоздания стихотворения:

2

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 126

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Артур Дмитрович Курдіновський

Дуже розумію Ваші почуття! Але тримаймося, Раїсо! Вірш чудовий!

2023-09-09 09:02:31

Раиса Татаркова

Дякую, Артуре!

2023-09-09 19:04:14

Михайло Вечера

Не тільки зуби зціпляти, а й допомагати хто чим може. Бо Перемога повинна бути одна в усіх, тому і треба всім її робити.
Гарний вірш, Раю. Дякую.

2023-09-08 17:50:39

Раиса Татаркова

Так, ви праві. Хотіла так і написати, але подумала, що це буде виглядати, як повчання. Хто хоче допомогти армії, той це робить і без нагадування. Дякую за відгук, Михайле!

2023-09-09 19:03:30

Эдуард Неганов

Уже все выплаканы слёзы
И долго длится боль войны,
Не плачут старые берёзы,
Мы Украине все верны!
Уже все выплаканы слёзы...
Из них наш океан волны! Спасибо, Раиса! Вистоїмо і переможемо!

2023-09-06 20:11:46

Раиса Татаркова

Вистоїмо! Дякую за візит!

2023-09-07 18:47:02

Тетяна Даніленко

Боляче і чудово! Як завжди...

2023-09-05 22:46:18

Раиса Татаркова

Дякую, Тетяно!

2023-09-06 19:36:35

Тетяна Даніленко

2023-09-06 20:41:46

Валентина Гришко

Вистоїмо і переможемо. Зворушливі поезії про біль сьогодення.💛💙🇺🇦🇺🇦🇺🇦

2023-09-05 21:14:16

Раиса Татаркова

Так! Дякую за відгук, Валентино!

2023-09-05 22:45:36

Світлана Пирогова

Тримайтеся, Раїсо! Наші ЗСУ обов'язково переможуть рашистів. Зворушливий вірш. Дякую Вам.

2023-09-05 18:03:03

Раиса Татаркова

ВІрю, що так і буде, але під обстрілами чекати дуже важко... Дякую за відгук.

2023-09-05 19:40:42

Леся Леся

Щирий вірш. Так буває. Замикає, лежить каменем страх і біль. Але ж від того не легше і не краще. Плачте. Я плачу.

2023-09-05 17:50:57

Раиса Татаркова

Я правда не можу... Дякую за відгук, Лесю!

2023-09-05 19:39:06

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений