Автор: Сказочник
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-09-08 16:00:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Літо нашої молодості

Хоч і сумна трохи золотокудра осінь, але й у неї бувають свої чудові дні, особливо, коли приходить
тендітне та ніжне бабине літо. Нехай не довго тішить воно своїми магічними чарами і час його швидкоплинний,
проте цілком достатньо, щоб пробудити в поступово вистигаючій пам'яті, те спекотне, безшабашне літо далекої
молодості, коли все здавалося таким легким і до країв наповненим яскравими фарбами життя. Ах, ця вільна
летюча хода, що приємно хвилює уяву! Це бездонне блакитне небо і безоглядна щедрість почуттів, що киплять,
як повноводна річка на крутих порогах... Скільки ж було пролито швидкоплинних, наче нестримні літні зливи,
сліз, і тут же висушено палкими поцілунками... Та й той дзвінкий, задерикуватий сміх, часом. навіть зовсім без
причини, а лише тому, що було дуже добре, досі ще звучить кришталевим дзвіночком десь у найпотаємніших
куточках пам'яті. Чудовий був час…
Нині за холодним склом вікна ніяк не вгамується заклопотаний осінній вітерець. Він щось невиразно
бурмоче, шарудячи пожовклим листям і метушливо перекидаючи його з місця на місце, лякає сонних голубів…
кудись жене вистигаючим небосхилом набундючені сірі хмари... А в пам'яті спливає сором’язливе шамотіння
очеретяних заростей на тій тихій річці, де залишилася пристань потаємних юнацьких надій. Там все ще
кружляють у чарівному вальсі кришталеві легкокрилі бабки, пурхають бездумні метелики і дзвенять невгамовні
цикади. А настирна зозуля в принишклій діброві, що розімліла від полуденної спеки, веде рахунок чи то рокам,
чи то дням щасливого кохання, і завмирає серце в солодкій знемозі, благаючи продовжити цей рахунок ще хоча
б трохи. Кивають гнучкі очеретяні стебла лоскотливими мітелками, даючи свою згоду і схиляючись на тонких
довгих стеблах один до одного. Так шепочуться закохані, забувши про все навколо і занурюючись у вир
улюблених очей... Що ж, проходить все, як казав мудрець, але пам'ять залишається з нами назавжди, і тепло її
світла зігріває в будь-яку негоду...

Колаж Таїсії Саніної

История cоздания стихотворения: