Автор: Зоряна Тодоско
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2018-05-18 00:35:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не нарікаю я на тебе

Не  нарікаю  я  на  тебе
За  те,  що  крига  рве  судини…
Що  зірка,  спалахнувши  в  небі,
Згорає  в  травах  в  цю  хвилину.

Не  нарікаю,  що  померкло
Все  навкруги  у  день  цей  літній…
Даремно  все! – Кохання  вмерло,
Що  народилося  у  квітні.

Не  нарікаю,  що  на  землю
Упало,  розколовшись  небо,
Що  через  роки,  теж  даремно,
Летить  душа моя  до  тебе.

Не  нарікаю,  що  внікуди
Ведуть  мене  тепер  дороги.
Тебе  нема !  І  ти  є  всюди !..
Та  не  прошу  я  допомоги.


І  не  біда,  що  під  ногами,
Тепер  землі  уже  не  має…
Тебе  забуду… І  з  роками,
Можливо,  ще  раз  покохаю.

Не нарікаю,  що   для  мене,
Тепер  ні  дня  нема  ні  ночі…
Щоб  не  було  тепер!.. -   Даремно!
І  я  нічого  вже  не  хочу!..

На  тебе  я  не  нарікаю
В  холоднім  домі  на  світанні,
Бо  попри  все - тебе  кохаю!!!
Та  зізнаюсь  про  це  в  останнє…

История cоздания стихотворения: