Автор: Саша Сабельников
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-03-11 09:05:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прогнозуючи перші відчуття штучного інтелекту

Є, звісно такі, що бажають більш однорідного стугону ззовні
Щоб гуркотіло навколо дуже очікувано, хай, навіть, різками в шкіру
Але я маю дещо сказати ще, майже вже засинаючи в кожному з твоїх залишених ліжок під рівномірним “невиліковні”
З часу, як вже не чекаю на білий від простині — лише на колір ганчіру

На краю, де дивляться втиху, надмір вітрів не дає продихнути
Но побачити можна, що як дуже звезе — двадцять обертів небокраю
А як не дуже, то — через двісті дуже швидкуючих років — якась логічна машина знайде нашу с тобою історію і побажає бути
Збере мене за структурою станзів, тебе — за фото, що я зберігаю

І, як кожна схема із правил, буде відвертішою із собою, ніж ми були
Одразу за мене зізнається, що мріє почути: “З тобою, бо ти вартий звершень”
Якого болю б не обіцяв цей світ за відданість непрораховану на користь тих, що не зізнаються, що достроково вже вибули
За тебе зізнається, що ти на такому неповоротному перехресті уперше

І зухвало собі зробить кроки за нас, перезрозуміючи всі правила і маршрути
І вибере напрямки нам найсміливіші, штучний розум не знає, що це таке “обережно”
І, раптом, зареєструє, що, хай не те, чим тримаються мої форми, але, прикрість за цю історію, вона, таки, спромоглася відчути
І зупиниться, споглядаючи свої відчуття щодо нас. Нас окремих. Нас протилежних.

История cоздания стихотворения: