|
Автор: Саша Сабельников
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-07-05 15:12:10
Є такі люди, що не пам’ятають книжок, що прочитали
Не пам’ятають імен героїв, не пам’ятають сюжетів
Але пишуть самі
Але кажуть, що ніхто не забутий
Але кажуть, що з ними переживеш всі скрути
Кажуть, що принесли до столу найліпше
Бо не пам’ятати — те, чого, потайки, бажають всі добрі люди
Бо бути добрим, пам’ятаючи — неможливо
Бо світ сповитий в сніги і зливи
Бо світ ще малий і не знає, що сам до себе він робе
І не пам’ятати таке — вчинок стійний,
Бо любов, що пам’ятає — не інша від злої хвороби
Йдуть, хитаючись, не з знесилення — з раювання
З м’якостей постелей, що несплямлені спомином
Зі здобутого —
У куті чужої кімнати в губи тебе цілувати
Але пам’ятати з твоіх поцілунків тільки короткі цитати
З наперед вибачання тобі тої ж взаємості
Бо то — не сумісне з покорою рідності, близькості
Бо то — золоті верби, що втоплять разом с собою в блакиті
Кажуть, саме тому, пам’ятаючі ніколи не ситі
Бо ця екстенсія — вигадка, що руйнує обличчя доброго бога
І коли його губи тріскають, сохнучи, не пам’ятати — волога
Кажуть, носи зачіски схожі на їхні, говори тими ж каденціями
Імітуй, приймай, перероджуйся в таке, бо то — шлях
Дай почитати своїм дітям
Кажуть, що неможливо пам'ятати могили, хрести
Що простіше померти та знову, начебто новими, схрести
Є такі люди, що не пам’ятають книжок, що прочитали
Але ж пишуть самі. Читають вслух на літніх терасах.
Але кажуть тобі, що кохають. Як кохають
І кажуть тобі як кохаєш ти. Але навіть цього не пам’ятають
І я, мабуть, помилився, благаючи світ пам'ятати разом нас д'останку
Бо ти хотіла, як тебе навчили, бути забутою наступного ранку
История cоздания стихотворения:
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |