Автор: Саша Сабельников
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-03 16:06:33

Майже відповідь

Це —  наголос з того, що діти більше не плачуть
Це — наголос з, зібраних разом, причин залишатися цариною поза схильними тільки, щоб піднятися знов
Це — наголос з тих докладних перверсій глизявого “Врешті, хто ж краще?”
Із святості страху, з отруйності мов

Виглядаючи, чи хто є в проміжках між колон
Що базою їм — сонця схід, а капітель — його захід, та виголошуючи на всю висоту надпросторіших нав
Моя відповідь на питання “Звідки ж цей наголос?” — це їх таємний полон:
Звісно, я вкрав

Я відібрав його у радощів зі споглядання власних судом
Цей наголос — з рук, піднятих помість занурених по самісінькі лікті в незволікання під наглядом жасних втрат
Так, взявши собі, я позбавив його пієтетів нескоєнного кожний ато́м
Бо без нього скресіння їх то — атентат

Це — наголос з сміху з тих неповинних вологостей вій
Це — наголос з того, як ти відблискуєш, проходячи повз впалих до тебе під ноги брамою в небо із довічних крас
І думаєш, що не дивишся мені в очі. І думаєш, що все минеться, але цей наголос — мій
Але я ставлю його на нас.

История cоздания стихотворения: