Автор: Саша Сабельников
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-04-21 08:14:46

присвята

я присвячую тобі крихти сухої землі
що обсипаються після того, як сонце осушить дощову жижу, в яку я впав під солоні
ідучи так, як я здатен на більше, ніж мріяти про відбиток таких падінь на чолі
але я б так хтів, щоб ти мені присвятила чисті долоні


я присвячую тобі міць облишених спроб
кохання та узберіжні вітри — мої родичі, кожен з них знає, що кине, як не підійме
я присвячую тобі ці шрами брехні, що загоїлися, йдучи від стогінів до жалоб
але я б так хтів, щоб ти мені присвятила щирі обійми


я присвячую тобі моє некаяття
кольору кутів променів від яких міста закривають будинками вуха, бо — лунко
губам, що не славлять воду, сухота, западюча в тріщини — за найкраще пиття
але я б так хтів, щоб ти мені присвятила свої поцілунки


чи час втрачати іх, бо, клянуся, знайдені вже
я присягаюсь, що не шукав відповідей не для себе, тим більш — для присвяти
і мій страх, і мої сльози, що жодна з них тебе не вбереже
якої ж присвяти у відповідь можна чекати?

История cоздания стихотворения: