Автор: Саша Сабельников
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-12-02 08:14:47

і жоден не витримав

і жоден не витримав, кожен із них
у вулиці — проміжки поміж помуральованих сті́н вмер
облишенно від життів, занадто дрібних
інтерполюючими полюваннями в вінтер

і, з того боку, стискаючи навмання
косооко взирнувши сюди, до, ніби, живих, згаданих в однині́
розділилися всі вони, мов колоте каштаненя
на тих, хто залишитися забажав й тих, хто — ні

і ті, хто залишився торкати з-під вій
рогівку рогатому цісарю по той, вайлуватий ласкою, бік
вже не бачили тих, хто, вертаючись по своїй
по рідній колись і по плéканій звіддалік

ковзали, просовгаючись ски́пень повз
та через проріху, розверзнуту будь-ким, хто діє, хоч і запередчасно
невзираючи в дахість відлог та шаликів, обертуючих всерйоз
невлада́не, невзнаване, невітворене, незагасне

і сипали з сірого неба, навіть час обертаючи колесом
огортаючи білим рідних живих, як білий тече поміж літер у книгу
благословляючи іх радістю, радістю бути разом
та дивлячись, як вони посміхаються

першому снігу

История cоздания стихотворения: