Автор: Левшина Светлана
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-05-16 10:59:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тополя

Зажурилась край села самотня тополя,
ніби гарна і струнка,і росла на волі...
За селом вона зростала в парі,не одна.
А тепер сама лишилась,тому і сумна.
Ніби життя тополине прожила дарма.
Спалах блискавки  - і друга-тополя нема.
Навкруги лани без краю,зелена трава.
Лиш стоїть тополя в лузі,ніби нежива.
Теплий вітер обіймає,листям шелестить...
Як тепер одній,без друга,їй на світі жить?
Мрії линуть десь далеко,аж за небокрай.
Он росте собі на радість березовий гай,
і на сонці жито зріє,ніжно колоситься,
і жовтіє за селом достигла пшениця...
Та від сонця пекучого спекотно землі,
поховались в холодочок пташечки малі.
Щось там весело щебечуть на гілках у листі...
Біля хати край села вишня,як в намисті.
Під деревом спочивають від роботи люди,
між собою розмовляють - чи дощу не буде,
щоб устигнути зібрати урожай завчасно...
Лиш тополя все сумує,самотня,нещасна.
Нема кому вечорами її обіймати,
вдень від сонця палючого листям захищати.
Нема тепер свою крону кому прихилити.
Коли тополя нема  - то кого любити...
А у неї ще тепла,ніжності багато.
Кому ніжність і тепло їй подарувати?
А настане осінь  -буде дощем поливати,
гіркі тополині сльози під дощем ховати...

История cоздания стихотворения: