Автор: Левшина Светлана
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2018-05-19 13:25:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Так боляче дивитись на війну...

Так боляче дивитись на війну,
і,Богу дякувать,що бачимо з екрану...
Картини змінюють одна одну...
Ось дівчинка шукає свою маму.
розгублена,налякана стоїть,
стару торбинку у руках тримає.
Надіється,чекає...А у нас душа болить,
хто ж скаже їй,що мами вже немає...
Вона маленька,і тому не розуміє,
чому матуся з татом все не йдуть.
Тримає  тіточок чужих за руки й мріє,
що ті її додому відведуть.
Хоч і маленька,та адресу пам"ятає,
бо,граючись ,з бабусею учила залюбки.
Що хати вже нема  -дівча не знає,
і те,що на війні загинули батьки...
З бабусею жила,батьків чекала,
аж поки не дійшла й до них війна.
Не розуміла дівчинка й не знала,
чому бабуся плаче і чому сумна...
Збиратись у дорогу раптом стали,
куди - не зрозуміло дівчинці малій.
Нашвидкоруч стару торбинку склали,
вклонились рідній хаті до землі...
А потім  -вибух...І дівча не пам"ятає,
як опинилось тут,неначе уві сні...
Стару торбинку все до себе притискає.
Чомусь бабуся "загубилась" на війні...
Така самотня...Серце біль стискає
(байдужою не буде ні одна людина).
Все оченятами матусю виглядає...
Одна торбинка залишилась від родини...

История cоздания стихотворения:

Дуже зворушив перегляд документального фільма про війну на сході